Artykuł przedstawia rolę Stanów Zjednoczonych jako strategicznego partnera Inicjatywy Trójmorza. Amerykanie są zaangażowani we współpracę w tym formacie niemal od początku jego istnienia. Partnerstwo między Stanami a Inicjatywą Trójmorza obejmuje okres kadencji dwóch prezydentów Stanów Zjednoczonych wywodzących się z różnych partii politycznych. Artykuł odpowiada na pytania, jaką formę przybrała postawa Waszyngtonu wobec Inicjatywy Trójmorza w trakcie pierwszej prezydentury Donalda Trumpa oraz następującej po niej kadencji Joego Bidena, a także, czy wystąpiły różnice między podejściami ich administracji. Stawia sobie również za cel stwierdzenie, czy i na jaką skalę forma partnerstwa USA i Inicjatywy Trójmorza kształtowana była przez zachodzące globalne trendy geopolityczne. Badanie opiera się na metodzie analizy dokumentów, tekstów źródłowych oraz publicznych wypowiedzi decydentów politycznych.
Актуальність. Сучасний стан українознавства за інерцією, що залишилася з довоєнного часу, орієнтований на створення і розповсюдження знань про Україну та українство переважно серед громадян України. Водночас після Революції Гідності, анексії Криму, окупації Донбасу та особливо після повномасштабного вторгнення рф в Україну 24 лютого 2022 року геополітична ситуація значно змінилася. Героїчний опір українців набагато сильнішому супротивнику, утворення коаліції західних держав з допомоги Україні, прийняття країнами світу, насамперед Євросоюзу, декількох мільйонів українських біженців – все це сприяло підвищенню інтересу до України, про яку ще десять років тому мало хто знав. У цьому контексті актуалізується проблема переорієнтації українознавства з внутрішнього на зовнішнього споживача знань. Ця проблема вирішується, з одного боку, активізацією провідних зарубіжних наукових центрів Ukrainian Studies, а з другого – необхідністю переформатування українознавчих досліджень в самій Україні. Якщо раніше українознавство було формою саморефлексії національного буття України та українства і головним бенефіціаром виступала Українська держава, визначаючи, зокрема, гуманітарні пріоритети розвитку нації, то тепер галузь Ukrainian Studies цікава насамперед для зарубіжних аналітичних центрів, які прагнуть отримувати об’єктивну інформацію про Україну і за допомогою грантових механізмів перетворили українознавство в інструмент збору такої інформації.
Метою статті є визначення перспективності основних наукових трендів світових центрів у галузі Ukrainian Studies.
Висновки. Проведений в січні 2025 року моніторинг основних центрів Ukrainian Studies дає можливість зробити висновок про суттєве розширення тематики наукових досліджень в цій галузі. До війни основними науковими трендами вважалися «культура», «мова», «історія». Сьогодні актуальними і перспективними для розробки є міждисциплінарні дослідження, пов’язані з російсько-українською війною, внутрішньою та зовнішньою політикою України, ходом реформ, розвитком громадянського суспільства та самоврядування, захистом прав людини, порівняльним літературознавством, збереженням національної історико-культурної спадщини, станом українських мігрантів у Європі та інших країнах світу, викриттям імперських фальсифікацій української історії, культурною деокупацією тимчасово захоплених росією територій Півдня і Сходу України тощо. Передбачається, що саме в цих напрямках, тобто провідних світових трендів у галузі Ukrainian Studies, і буде рухатися науковий пошук НДІ українознавства КНУ імені Тараса Шевченка у найближчому майбутньому.
Stanislas Rigal, Maxime Lenormand, Léa Tardieu
et al.
In response to increasing threats to biodiversity, conservation objectives have been set at national and international level, with the aim of halting biodiversity decline by reducing direct anthropogenic pressures on species. However, the potential effects of conservation policies derived from these objectives on common species remain rarely studied. Common species are often not the primary species targeted by conservation measures and can be distributed across a wide range of habitats that may be affected differently by these measures. We analyse the effect of a range of pressures related to climate, land use and land use intensity, on 263 common bird and 144 common butterfly species from more than 20,000 sites between 2000 and 2021 across 26 European countries. We use land-use and land-use-intensity change scenarios produced previously using the IPBES Nature Futures Framework to support the achievement of conservation objectives, as well as climate change scenarios in order to project the future of biodiversity pressures in Europe up to 2050. To project the future of common biodiversity in these scenarios, we translate these pressure changes into expected variations of abundances for all common bird and butterfly species, as well as for the multi-species indicators used to monitor common biodiversity status in Europe. The projected trends are improved, while still declining, for birds in particular farmland species under the scenarios that meet the conservation objectives, with few effects on butterflies. No scenario shows a stop or a reversal in the decline in abundance of bird and butterfly species that are currently common, on the time scale considered. Our results therefore call into question the fate of common biodiversity under the current conservation policies and the need for other anticipatory frameworks that do not implicitly require a growing need for natural resources.
This book explores the sacralization of history with a focus on modern Eastern Europe where the erasure of Soviet traditions has triggered a search for specific “usable pasts”. It discusses the importance of sacralization in memory and identity-building politics and the complex interplay between religion, history, and identity, particularly within the context of crises and conflict situations, by showing the historical roots of these processes. The contributors seek to identify the political, societal and religious actors promoting the sacralization of history. They consider which networks promote sacralized visions of history and who is excluded from the sacralized community of national belonging. They also explore which historical topics seem best suited for the sacralization of history and question what happens to the rituals, objects, or spaces, formerly regarded as sacral: are they profaned, neglected, or re-inscribed by new national histories, and is there a religious language of national history? These are the major questions of this book.
The chapter introduces the modes of sacralization of the past revived in Hungary after the fall of the Iron Curtain. The emergence of contemporary reinterpretation and resacralization of history under communist rule was inherently rooted in the politics of memory. As a result, the pseudo-historical concepts blooming in interwar Hungary were automatically revived in the 1990s. Moreover, as a result of the Trianon trauma, the feeling of catastrophe has caused a shift in focus from the present to the sacralized Hungarian prehistory as a foundation for collective identity building. Throughout this chapter, sacralization of the past is presented as permeating banal nationalism and the broad layers of popular culture, and as providing the ideological foundation of contemporary paganism in Hungary as a whole.
This paper addresses critical questions surrounding the security of government-issued identity documents and their potential misuse, with an emphasis on understanding the perspectives of ordinary citizens across Europe and the United States of America. Drawing upon research on technology acceptance and diffusion, the research focuses on understanding the factors that influence users' adoption of novel identity management solutions. Our methodology includes a comprehensive, census-representative survey spanning citizens from France, Germany, Italy, Spain, the United Kingdom, and the USA. The paper's findings underscore a robust confidence in government-issued identity documents, contrasted by a lower trust in private sector services, including social media platforms and email accounts. The adoption of artificial intelligence for identity verification remains contested, with a significant percentage of respondents undecided, indicating a need for explicit explanation and transparency about its implementation and related risks. Public sentiment leans towards acceptance of government data collection for identification purposes; however, the sharing of this data with private entities elicits more apprehension.
Guillermo Garcia-Sanchez, Ana M. Mancho, Antonio G. Ramos
et al.
The chaotic nature of ocean motion is a major challenge that hinders the discovery of spatio-temporal current routes that govern the transport of material. Certain material, such as oil spills, pose significant environmental threats and these are enhanced by the fact that they evolve in a chaotic sea, in a way which still nowadays is far from being systematically anticipated. Recently such an oil spill event has affected the Mediterranean coast of several Middle Eastern countries. No accidents were reported for these spills previous to their arrival at the coast, and therefore there was no hint of their origin. Modelling such an event, in which uncertainties are increased due to the lack of information on where and when the spills was produced, stretches available technologies to their limits, and requires the use of novel ideas that help to understand the essential features of oil and tar transport by ocean currents. In this regard Lagrangian Coherent Structures enable us to find order within ocean chaos and provide powerful insights into chaotic events and their relationships over different locations and times like the one addressed. Using the observed locations of the oil impacting the coast at specific times, we seek to determine its original location and the time it was released in the open ocean. We have determined both using a combination of earlier satellite observations and computational modelling of the time evolution. The observed agreement between modeled cases and satellite observations highlights the power of these ideas.
I apply Dawid's Meta-Empirical Assessment (MEA) methodology to the theory of cosmological inflation. I argue that applying this methodology does not currently offer a compelling case for ascribing non-empirical confirmation to cosmological inflation. In particular, I argue that despite displaying strong instances of Unexpected Explanatory Coherence (UEA), it is premature to evaluate the theory on the basis of the No Alternatives Argument (NAA). More significantly though, I argue that the theory of cosmological inflation fails to sustain a convincing Meta-Inductive Argument (MIA) because the empirical evidence and theoretical successes that it seeks to draw meta-empirical support from do not warrant a meta-inductive inference to inflation. I conclude by assessing how future developments could pave the way towards crafting a more compelling case for the non-empirical confirmation of cosmological inflation.
This study analyzes the unprecedented growth of international research collaboration (IRC) in Europe during the period 2009-2018 in terms of coauthorship and citation distribution of globally indexed publications. The results reveal the dynamics of this change, as growing IRC moves European systems away from institutional collaboration, with stable and strong national collaboration. Domestic output has remained flat. The growth in publications in major European systems is almost entirely attributable to internationally coauthored papers. A comparison of trends within the four complementary collaboration modes clearly reveals that the growth of European science is driven solely by internationally co-authored papers. With the emergence of global network science, which diminishes the role of national policies in IRC and foregrounds the role of scientists, the individual scientists willingness to collaborate internationally is central to advancing IRC in Europe. Scientists collaborate internationally when it enhances their academic prestige, scientific recognition, and access to research funding, as indicated by the credibility cycle, prestige maximization, and global science models. The study encompassed 5.5 million Scopus-indexed articles, including 2.2 million involving international collaboration.
Angelica Urbanelli, Luca Barco, Edoardo Arnaudo
et al.
The increasing frequency of catastrophic natural events, such as wildfires, calls for the development of rapid and automated wildfire detection systems. In this paper, we propose a wildfire identification solution to improve the accuracy of automated satellite-based hotspot detection systems by leveraging multiple information sources. We cross-reference the thermal anomalies detected by the Moderate-resolution Imaging Spectroradiometer (MODIS) and the Visible Infrared Imaging Radiometer Suite (VIIRS) hotspot services with the European Forest Fire Information System (EFFIS) database to construct a large-scale hotspot dataset for wildfire-related studies in Europe. Then, we propose a novel multimodal supervised machine learning approach to disambiguate hotspot detections, distinguishing between wildfires and other events. Our methodology includes the use of multimodal data sources, such as the ERSI annual Land Use Land Cover (LULC) and the Copernicus Sentinel-3 data. Experimental results demonstrate the effectiveness of our approach in the task of wildfire identification.
Xinyi Wen, Mehrnaz Anvari, Leonardo Rydin Gorjao
et al.
The power-grid frequency reflects the balance between electricity supply and demand. Measuring the frequency and its variations allows monitoring of the power balance in the system and, thus, the grid stability. In addition, gaining insight into the characteristics of frequency variations and defining precise evaluation metrics for these variations enables accurate assessment of the performance of forecasts and synthetic models of the power-grid frequency. Previous work was limited to a few geographical regions and did not quantify the observed effects. In this contribution, we analyze and quantify the statistical and stochastic properties of self-recorded power-grid frequency data from various synchronous areas in Asia, Australia, and Europe at a resolution of one second. Revealing non-standard statistics of both empirical and synthetic frequency data, we effectively constrain the space of possible (stochastic) power-grid frequency models and share a range of analysis tools to benchmark any model or characterize empirical data. Furthermore, we emphasize the need to analyze data from a large range of synchronous areas to obtain generally applicable models.
The paper re-examines the principal methodological questions, arising in the debate over the cosmological standard model's postulate of Dark Matter vs. rivalling proposals that modify standard (Newtonian and general-relativistic) gravitational theory, the so-called Modified Newtonian Dynamics (MOND) and its subsequent extensions. What to make of such seemingly radical challenges of cosmological orthodoxy? In the first part of our paper, we assess MONDian theories through the lens of key ideas of major 20th century philosophers of science (Popper, Kuhn, Lakatos, and Laudan), thereby rectifying widespread misconceptions and misapplications of these ideas common in the pertinent MOND-related literature. None of these classical methodological frameworks, which render precise and systematise the more intuitive judgements prevalent in the scientific community, yields a favourable verdict on MOND and its successors -- contrary to claims in the MOND-related literature by some of these theories' advocates; the respective theory appraisals are largely damning. Drawing on these insights, the paper's second part zooms in on the most common complaint about MONDian theories, their ad-hocness. We demonstrate how the recent coherentist model of ad-hocness captures, and fleshes out, the underlying -- but too often insufficiently articulated -- hunches underlying this critique. MONDian theories indeed come out as severely ad hoc: they do not cohere well with either theoretical or empirical-factual background knowledge. In fact, as our complementary comparison with the cosmological standard model's Dark Matter postulate shows, with respect to ad-hocness, MONDian theories fare worse than the cosmological standard model.
Мета статті полягає у публікації й аналізі низки картографічних матеріалів, створених французькими топографами, гідрографами та військовими інженерами в Очакові та його околицях під час двох експедицій майора (підполковника) А.Ж. де Лафітта-Клаве (23.02.1740–01.1794). Йдеться про морську подорож уздовж берегів Чорного моря, під час якої 5-27 червня 1784 р. був досліджений Очаків і масштабні роботи з реконструкції укріплень цього міста, що відбувалися у травні-листопаді 1787 р.
Наукова новизна полягає у введені до наукового обігу карт і планів Очакова та навколишніх місць, зроблених під час вищезазначених експедицій, які залишались майже невідомими понад два століття.
Присвячені цим експедиціям картографічні матеріалі, які зберігаються в архівах Французької Республіки та Російської Федерації, досі були опубліковані вкрай фрагментарно, хоча інші письмові джерела названих місій (рапорти, травелоги та листування) відомі набагато краще. Але останнім часом на інтернет-сайті «Gallica» Національної бібліотеки Франції та її партнерів виставлено багато карт і планів Очакова та його округи кінця XIX ст., які складають основу даної статті. Також стаття супроводжується окремим додатком-каталогом картографічних матеріалів.
Висновки. У ході проведеного дослідження вдалося розширити історичні та археологічні знання стосовно очаківського регіону, оскільки у розглянутих картах наявний значний обсяг унікальної інформації щодо географії та гідрографії, ойко- і топоніміки цього краю, вказано розташування деяких археологічних пам’яток (низки курганів і давнього городища), є планіграфія османських фортифікаційних споруд і міської забудови, проекти реконструкції укріплень і будівельних робіт, фактично виконаних під наглядом А.Ж. де Лафітта-Клаве.
Chromatic dispersion is a common problem to degrade the system resolution in optical coherence tomography (OCT). This study is to develop a deep learning network for automated dispersion compensation (ADC-Net) in OCT. The ADC-Net is based on a redesigned UNet architecture which employs an encoder-decoder pipeline. The input section encompasses partially compensated OCT B-scans with individual retinal layers optimized. Corresponding output is a fully compensated OCT B-scans with all retinal layers optimized. Two numeric parameters, i.e., peak signal to noise ratio (PSNR) and structural similarity index metric computed at multiple scales (MS-SSIM), were used for objective assessment of the ADC-Net performance. Comparative analysis of training models, including single, three, five, seven and nine input channels were implemented. The five-input channels implementation was observed as the optimal mode for ADC-Net training to achieve robust dispersion compensation in OCT
With growing amounts of wind and solar power in the electricity mix of many European countries, understanding and predicting variations of renewable energy generation at multiple timescales is crucial to ensure reliable electricity systems. At seasonal scale, the balance between supply and demand is mostly determined by the large-scale atmospheric circulation, which is uncertain due to climate change and natural variability. Here we employ four teleconnection indices, which represent a linkage between atmospheric conditions at widely separated regions, to describe the large-scale circulation at seasonal scale over Europe. For the first time, we relate each of the teleconnections to the wind and solar generation anomalies at country and regional level and we show that dynamical forecasts of the teleconnection indices allow predicting renewable generation at country level with positive skill levels. This model unveils the co-variability of wind and solar generation in European countries through its common dependence on the general circulation and the state of the teleconnections.
Zahvatajući skoro celu planetu, pandemija španske groznice 1918/19. godine nije zaobišla ni stanovništvo okupirane Srbije, ni vojnike na Solunskom frontu. Eskalirala je neposredno po proboju fronta, a vrhunac je dostigla u trenucima euforije zbog oslobođenja. Cilj ovoga rada jeste da ukaže na mogući put dolaska i hronologiju razvoja epidemije u Valjevskom srezu, kao i na broj žrtava koje je ona tu odnela. Rezultati analize crkvenih knjiga umrlih, i to na skoro stopostotnom uzorku, ukazuju da je masovno umiranje od posledica epidemije otpočelo tokom druge polovine oktobra u ravničarskim delovima sreza, ali da je tu mortalni udar bio relativno slab. Odatle se epidemija širila na udaljenija i nepristupačnija brdsko-planinska sela, gde je smrtnost bila veoma visoka, u pojedinim naseljima umrlo je više od 9% stanovništva. Glavni mortalni udar epidemije je trajao do pred kraj 1918. godine, a posle toga se u naseljima gde je prethodno smrtnost bila veća uočavaju slabije posledice u odnosu na naselja gde je bila manja.