Este artículo explora la noción de prosodia y su relación con la composición musical. El estudio lingüístico de la prosodia se ocupa de la energía, los ritmos y las entonaciones de los patrones del habla y cómo estos impactan en el significado de las expresiones. Está claro que hay correspondencias considerables entre los elementos prosódicos del lenguaje –sus ritmos, acentos y entonaciones– y la música; la prosodia es, con mucho, el elemento del lenguaje más cercano al sonido musical –en oposición al significado semántico o incluso pragmático–. El estudio de la prosodia revela muchas de las características del estado emocional o expresivo de un hablante, del mismo modo que inferimos el contenido emocional de la música a partir de la interpretación de una obra. ¿Qué hay de la relación entre prosodia y composición? El vínculo entre la prosodia y la composición musical ha sido muy significativo en momentos particulares de la historia, pero faltan estudios completos sobre esta conexión. Este artículo tiene como objetivo abordar esta falta de investigación tomando como punto de partida el análisis de mi propia obra. Con estas ideas en mente ofrezco una visión general de las conexiones entre la prosodia y la composición musical, y examino algunos trabajos psicolingüísticos actuales sobre el tema. A continuación reflexiono sobre mi enfoque compositivo utilizando la prosodia como fuente de inspiración en dos obras propias: I Have a Dream para oboe solo y Romancero gitano para pianista-recitador. Cierro el artículo con unas reflexiones finales.
Palabras clave: análisis, composición, Federico García Lorca, Manuel Martínez Burgos, I Have a Dream, Romancero gitano
Prosody as a source of inspiration in composition, analysis of two 0wn pieces: I Have a Dream and Romancero gitano
Abstract
This article explores the notion of prosody and its relationship to musical composition. The linguistic study of prosody is concerned with the energy, rhythms and intonations of speech patterns, and how these impact on the meaning of utterances. It is clear that there are considerable correspondences between the prosodic elements of language—its rhythms, stresses, and intonations—and music; it is by far the closest element of language to musical sound—as opposed to semantic or even pragmatic meaning. The study of prosody reveals many of the features of any speaker's emotional or expressive state, in the same way that we infer emotional content in music from the performance of a work. But what of the relationship between prosody and composition? The link between prosody and musical composition has been very significant at particular moments in history yet there is a lack of any thorough scholarship on this connection. This article aims to address this research gap taking two of my pieces as a starting point. With these ideas in mind, I provide an overview of the connections between prosody and music composition, and examine some current psycho-linguistic work on the subject. I then reflect on my compositional approach using prosody as a source of inspiration in two of my own works: I Have a Dream for solo oboe and Romancero gitano for pianist-reciter. I close the article with some final reflections.
Keywords: analysis, composition, Federico García Lorca, Manuel Martínez Burgos, I Have a Dream, Romancero gitano
O objetivo do artigo é apontar não somente o quão a produção de Sérgio Abreu como arranjador/transcritor pode revelar contribuições decisivas para o alargamento do repertório do violão, a partir do levantamento, catalogação, organização e edição do material adaptado (conhecido e desconhecido) encontrado em seu espólio, mas também esboçar o entendimento de alguns dos eventuais procedimentos e processos que orientaram o pensamento de Sérgio na confecção de tais trabalhos (o conceito de montagem e a agregação de compreensão e valor artístico às obras adaptadas, por exemplo). Para tanto, , realizamos uma breve discussão sobre a terminologia “transcrição/arranjo”, discutimos as perspectivas históricas e as funções socioculturais das transcrições e arranjos para violão (com foco no caso de Sérgio Abreu), até elencarmos os critérios estabelecidos para as edições diplomáticas de dois arranjos inéditos recentemente descobertos, que passaram por revisão geral de Eduardo Abreu: Pachelbel e Gluck.
محمد اسحق قطب, سامح محمد السيد حريت, محمود محمد صالح
et al.
The research aims to reveal the intellectual and scientific variables that led to the emergence of interactive sculpture. The study provided an overview of the intellectual variables that affected the emergence of interactive sculpture, theories, scientific discoveries, and technological development in the manufacture of raw materials and tools, which contributed to the availability of raw materials and techniques that helped the sculptor achieve his unconventional artistic ideas in expression and formation. This research follows the descriptive analytical approach, and the study addressed the artistic schools and modern trends. The schools of modern art are part of a series that tracks the potential of sculptural work and its ability to embrace new aesthetic and formation concepts, because the emergence of schools of modern art was part of an attempt to reconcile Western society with urban industrial society. Industrial revolution, openness and development of electronic media, and sculptors used it as a modern material in addition to traditional materials, and it is considered a new state that society has not reached before what is called modernity, and the arts of modernity relied on the idea in general and focused on addressing the mind and made the recipient the focus and goal of it at the same time as he is the bearer of the idea in the first place and its recipient and participant in it, and the study recommends the necessity of paying attention to applying modern theories and artistic schools that care about technological progress within the Department of Art Education as one of the fertile fields that have not yet had their share of application and benefit from it to enrich this field
يهدف البحث الى الكشف عن المتغيرات الفكرية والعلمية التي ادت لظهور النحت التفاعلى حيث قدمت الدارسة نبذة عن المتغيرات الفكرية اثرت على ظهور النحت التفاعلى والنظريات الاكتشافات العلمية والتطور التكنولوجي لصناعة الخامات والأدوات مما ساهم فى توفر الخامات والتقنيات التي ساعدت النحات على تحقيق أفكاره الفنية الغير تقليدية تعبيرياً وتشكيلياً، يتبع هذا البحث المنهج الوصفي التحليلي، وقد تطرقت الدارسة الى المدراس الفنية والاتجاهات الحديثة، تعد مدارس الفن الحديث جزءًا من سلسلة تتتبع إمكانات العمل النحت وقدرته على احتضان مفاهيم جمالية وتشكيلية جديدة، لأن ظهور مدارس الفن الحديث كان جزءًا من محاولة للتوفيق بين المجتمع الغربي والمجتمع الصناعي الحضري. ثورة صناعية، حدث انفتاح وتطور للوسائط الإلكترونية، واستخدمها النحاتون كمادة حديثة بالإضافة إلى المواد التقليدية، وتعتبر حالة جديدة لم يصل إليها المجتمع من قبل ما تسمى الحداثة، واعتمدت فنون الحداثة على الفكرة بشكل عام وركزت على مخاطبة العقل وجعلت من المتلقي محور وهدف لها في ذات الوقت بكونه حاملاً للفكرة بالاساس ومستقبلاً لها ومشاركاً بها، وتوصي الدراسة بضرورة الاهتمام بتطبيق النظريات الحديثة والمدارس الفنية التى تهتم بالتقدم التكنولوجى داخل قسم التربية الفنية كأحد المجالات الخصبة التى لم تنل حظها حتى الان من التطبيق و الاستفادة منها لاثراء هذا المجال
Мета дослідження – дослідити співвідношення колективно-індивідуальної творчості, що є каталізатором довговікових традицій людської памʼяті, та індивідуально- колективної, спрямованої на екстенсивне новотворення, – інверсії першої з тенденцією до утвердження «акцентуйованого» Я, до новотворення з позитивними і негативними наслідками. Методологія дослідження. Стаття базується на мистецтвознавчих працях, соціологічних дослідженнях сучасних учених та соціологічних експедиційних даних автора статті. Наукова новизна дослідження. Людині було суджено дати поштовх пасивній матерії й дедалі активніше впливати на долю світу. У пошуках протидії стандарту сьогоднішньої урбанізації не випадкове активне звернення до фольклору народів світу, до поетичного, музичного багатства обрядів, звичаїв. У самій колективно-індивідуальній творчості виникають суперечності з моменту втягнення її у вторинні форми репрезентації. Висновки. Механізми фіксації, застосовані до народної творчості, порушують її генетичні автентичні основи. Там, де спонтанні форми фольклору повністю витісняються фіксованими, він по суті припиняє своє існування як автентичний з властивими йому структурними нюансами генетичного відтворення, що позначаються насамперед на його варіативно-модальній природі. Процес редукції цих нюансів прискорюється, якщо надмірно його експлуатувати в системі засобів інформації – по радіо, телебаченню, в гала-концертах. Оптимістичне «галасування» обернеться непоправними втратами – витоптанням і знищенням «фольклорного гумусу», змішанням локальних особливостей фольклору народів світу, систематично втягуваних у «гала-бадьорості», а «допінгування» його розвитку, що схоже на засмічення землі «добривами», призведе до необернених втрат джерельних генетичних властивостей фольклору, всього того, що є найціннішим здобутком народно-національних традицій. Ситуацію віддзеркалює сучасна дійсність, екологічні проблеми й парадокси культури, ідея збереження всього досягнутого століттями, перегляду екстремальних викликів, яким мусить протистояти раціональна ідея і дія проти ірраціональних збочень, що ведуть до втрати елементарних законів етики, моралі, міжконфесійних і міжнаціональних війн, а врешті – до повного хаосу в життєдіяльності й культурі.
В статье рассматривается тесная связь визуального и слухового начал в музыкальной одаренности М.-К. Чюрлениса, создавшего один из вариантов инициированной музыкой «музыкальной живописи». На основе синопсии (цветного слуха) композитора-художника выявляется синестетичность его музыкального и живописного творчества. Устанавливается параллелизм в музыке и изобразительном искусстве, проявляющийся в полифоничности его мышления, совпадении композиционного строения и языковых средств создания образов. В аспекте межчувственных ассоциаций анализируется живописный триптих «Соната моря» и трехчастный цикл фортепианных «пейзажей» «Море». Синестетичность живописного цикла «Соната моря» выявляется с помощью создания «гештальтов звучания картины», основанных на взаимосвязи визуальных и акустических образов и учитывающих их акустические параметры. Результаты анализа дают возможность расширить понимание музыкальной живописи Чюрлениса и специфики его музыкальной одаренности.
Mesleki müzik eğitiminde piyano ve gitar eğitimlerinin eş zamanlarda verilmesine ilişkin öğretim elemanları görüşleri ışığında bir değerlendirme yapmanın amaçlandığı bu çalışma, tarama modeline uygun görülmekle birlikte nitel bir boyut da taşımaktadır. Veriler, 2018-2019 öğretim yılında Türkiye’de üniversitelerin çeşitli mesleki müzik eğitim birimlerinde görev yapmakta olan 14 piyano ve 9 gitar dersi öğretim elemanına standartlaştırılmış açık uçlu görüşme yaklaşımı ile hazırlanmış anket uygulanarak elde edilmiştir. İlgili öğretim elemanlarına göre piyano eğitimi hangi kapsamda ele alınırsa alınsın, tekniğe ilişkin belirli bir temel anlayışın gözetileceği, gitar öğrencilerinin nispeten uzun tırnak boyları nedeniyle piyano tekniğinin temelindeki dengeleri ve takip eden hedef davranışları gerçekleştirmesinde güçlüklerin yaşanacağı, tırnakların piyano tekniğine göre kısaltılması durumunda gitar eğitiminde sorunlar yaşanabileceği, çözüm önerilerinde ise her iki dersin öğretim elemanları görüşleri ışığında, konuya ilişkin farkındalık sağlanması ve eğitimde azami fayda hedefi ile öğrenci odaklı adil yaklaşımların eş güdüm ile geliştirilmesi gerektiği sonucuna ulaşılmıştır.
In recent years, terms from electronic music have been frequently used to describe practices of literary appropriation. One of these concepts is sampling, which has also been generally applied to other artistic disciplines. I’m interested, however, in highlighting specific aspects of sampling as it is understood in the field of electronic music, and particularly the considerations of Mark Katz, who states that this procedure corresponds to a form of “performative” quote. From there I propose an analysis of a series of works of visual poetry and sound poetry that corresponds to this form of appropriation, for they are based on the direct manipulation of the materiality of language and its media. This comparison, in my opinion, allows the arousal of new questions about the status of literature.
Lucy Elizabeth Bolger, Katrina Louise Skewes McFerran
Sustainability is a concept that has been implied but not overtly discussed in the music therapy literature. Nonetheless, the literature does describe projects that work towards self-supporting music projects and capacity building. In this article, a music therapist's contribution to an international development project in rural Bangladesh is used to illustrate how music therapists can embed sustainability principles into their practice. We propose that a commitment to sustainability involve time, collaboration and realistic expectations and that these are relevant throughout the planning and process of programs that work towards the achievement of independent music outcomes. It is our contention that principles of sustainability are essential to contemporary music therapists' practice and warrant further explicit discussion.
This article aims to show the connections between music of the contemporary Polish composer − Henryk Mikołaj Gorecki and a view of John Paul II. The author proves that the Christian culture and the teaching of the blessed Polish Pope accounted for the composer’s strong source of inspiration. Religious dimension is an integral part of his music, particularly creations of top period of his work, giving it the character of prayerful contemplation. Henryk Mikołaj Gorecki with all his creation respond to the appeal of John Paul II, expressed in his Letter to Artists: “The Church also needs musicians”. Gorecki anew discovered deep spiritual and religious dimension of art, renew a resultful dialogue between the art world and the Church, and this cooperation has become a source of mutual spiritual enrichment. Evidence of this are the works of Gorecki discussed in this article: Amen (1975), Song of Katyn Families (2004) and songs referring to the cult of Mary − the main idea of John Paul II pontificate: Hail or Mary! Mary’s Song (1985), Under Your Care (1985), and Totus Tuus (1987).
The influence of ‘scientific’ methodology and discourse on the design of Princeton University’s research programs in music theory and composition has often been asserted, but never adequately defended or contextualized. The literature on this subject has suffered from several flaws: an over-emphasis on Milton Babbitt at the expense of his colleagues; a conflation of distinct paradigms of scientific research; a near-total absence of documentary research; and a disquieting elision of the polemical with the historiographical. This paper, based on archival sources, argues for a decentering of Babbitt and for a new emphasis on the influence of Princeton’s institutional history. With the rejection of conventional wisdom, the ‘scientific’ nature of theory and composition at Princeton becomes clearer: a revisionist history is then required, to facilitate more detailed analysis and to prevent the casual ingress of unsubstantiated opinions.
Der Einfluss naturwissenschaftlicher Methodologie und Diskurse auf die Anlage der Forschungsprogramme in Musiktheorie und Komposition in Princeton ist oft behauptet, aber niemals adäquat belegt oder kontextualisiert worden. Die Literatur über dieses Thema zeichnet sich daher durch einige Probleme aus: einer Überbewertung der Rolle Milton Babbitts im Vergleich mit derjenigen seiner Kollegen, der Vermischung unterschiedlicher Paradigmen wissenschaftlicher Forschung, einer fast vollkommenen Abwesenheit quellenbasierter Untersuchungen und einer Überbetonung einer polemischen gegenüber einer historiographischen Herangehensweise. Dieser Beitrag argumentiert auf der Basis der Originalquellen für eine stärkere Betonung des Einflusses von Princetons institutioneller Geschichte und misst Babbitt eine dementsprechend geringere Bedeutung zu. Auf diese Weise tritt die ›wissenschaftliche‹ Ausrichtung von Musiktheorie und Komposition in Princeton deutlicher hervor: Insgesamt ist diese veränderte Perspektive nötig, um ein detaillierteres Verständnis für die Situation zu erreichen und nicht belegte Auffassungen zu relativieren.
Cecilia Cavalieri França, Shirlene Vianna Moreira, Marco Aurélio Lana-Peixoto
et al.
Autobiografias musicais constituem um recurso terapêutico eloqüente a respeito de como os indivíduos definem a si mesmos, auxiliando a (re)construção da identidade e contribuindo para a melhoria da qualidade de vida de portadores de Esclerose Múltipla. Oito pacientes adultos sob acompanhamento no Centro de Investigação em Esclerose Múltipla (CIEM) - UFMG, selecionaram entre 10 a 15 músicas significativas em sua vida, a respeito das quais discorreram em entrevista aberta. Os dados foram analisados qualitativamente segundo categorias criadas pelo musicoterapeuta norueguês Even RUDD (1998), que visam revelar como o indivíduo expressa suas identidades pessoal, social, temporal e transpessoal. Submetidos a tratamento quantitativo, os dados indicaram que, através da sua história musical, os pacientes aumentaram a percepção dos sentimentos e sensações corporais, expressaram-se de maneiras alternativas e ativaram memórias afetivas, contextualizando-as e adquirindo um senso de continuidade da vida.<br>Musical autobiographies consist a powerful therapeutic tool through which individuals define themselves, helping in the (re)construction of their identities and in enhancing quality of life of Multiple Sclerosis patients. Eight adult patients under treatment in the Research Centre for Multiple Sclerosis (CIEM) - UFMG, selected 10 to 15 significant pieces of music in their lives, after which they narrated in open interview. The data collected were submitted to the music therapist Even RUDD (1998) categories, which reveal how the person expresses his personal, social, temporal and transpersonal identities. The quantitative treatment indicate that, through their musical history, patients could better the perception of their feelings and body awareness, they could express themselves through alternative ways and activated affective memories, contextualizing them and achieving a sense of continuity of life.