Парадокси сучасної культури (динаміка взаємодії колективно-індивідуального та індивідуально-колективного)

Мета дослідження – дослідити співвідношення колективно-індивідуальної творчості, що є каталізатором довговікових традицій людської памʼяті, та індивідуально- колективної, спрямованої на екстенсивне новотворення, – інверсії першої з тенденцією до утвердження «акцентуйованого» Я, до новотворення з позитивними і негативними наслідками. Методологія дослідження. Стаття базується на мистецтвознавчих працях, соціологічних дослідженнях сучасних учених та соціологічних експедиційних даних автора статті. Наукова новизна дослідження. Людині було суджено дати поштовх пасивній матерії й дедалі активніше впливати на долю світу. У пошуках протидії стандарту сьогоднішньої урбанізації не випадкове активне звернення до фольклору народів світу, до поетичного, музичного багатства обрядів, звичаїв. У самій колективно-індивідуальній творчості виникають суперечності з моменту втягнення її у вторинні форми репрезентації. Висновки. Механізми фіксації, застосовані до народної творчості, порушують її генетичні автентичні основи. Там, де спонтанні форми фольклору повністю витісняються фіксованими, він по суті припиняє своє існування як автентичний з властивими йому структурними нюансами генетичного відтворення, що позначаються насамперед на його варіативно-модальній природі. Процес редукції цих нюансів прискорюється, якщо надмірно його експлуатувати в системі засобів інформації – по радіо, телебаченню, в гала-концертах. Оптимістичне «галасування» обернеться непоправними втратами – витоптанням і знищенням «фольклорного гумусу», змішанням локальних особливостей фольклору народів світу, систематично втягуваних у «гала-бадьорості», а «допінгування» його розвитку, що схоже на засмічення землі «добривами», призведе до необернених втрат джерельних генетичних властивостей фольклору, всього того, що є найціннішим здобутком народно-національних традицій. Ситуацію віддзеркалює сучасна дійсність, екологічні проблеми й парадокси культури, ідея збереження всього досягнутого століттями, перегляду екстремальних викликів, яким мусить протистояти раціональна ідея і дія проти ірраціональних збочень, що ведуть до втрати елементарних законів етики, моралі, міжконфесійних і міжнаціональних війн, а врешті – до повного хаосу в життєдіяльності й культурі.