Hasil untuk "History of Eastern Europe"

Samuel Moyn

S. Huntington

Sergei A. Mudrov

After the Ukrainian Parliament adopted Law 3894-IX in August 2024— legislation that effectively paves the way for banning the legal operation of structural units of the Ukrainian Orthodox Church (UOC)—it became evident that the Ukrainian authorities are pursuing the removal of the UOC from the country’s religious landscape. This article examines the key factors leading to the adoption of this law, with particular attention to the developments following the Maidan Revolution of 2014. Aligning with broader nation-state policies, Ukrainian authorities increasingly sought to marginalize the UOC, perceiving it as a ‘non-patriotic’ institution incompatible with the vision of a sovereign national church. These efforts intensified after the UOC declined to participate in the Poroshenko-led initiative to create a ‘united’ and ‘independent’ Orthodox Church, which culminated in the establishment of the Orthodox Church of Ukraine (OCU) in December 2018. Nonetheless, it was the outbreak of the Russia-Ukraine war in 2022 that became the most decisive catalyst for state actions against the UOC—despite the Church’s clear and consistent support for Ukraine and its Armed Forces. The ensuing developments have only deepened the fractures within Ukraine’s Orthodox community, exacerbating inter-Orthodox divisions and complicating prospects for religious reconciliation in the country.

Maciej Czerwiński

The aim of this article is to deal with the disputable role Dalmatia played in the Croatian-Italian-Serbian borderlands, referring to the foremost Croatian and Yugoslav writer Miroslav Krleža. Although he is mostly associated with the Croatian North, i.e., historical Croatia-Slavonia, called sometimes the Panonian cultural complex, his engagement in the discourse of Dalmatia after World War Two cannot be underestimated. In the period 1950-1951 Krleža prepared two exhibitions of medieval art (one staged in Paris as L’art médiéval Yougoslave and the other in Zagreb as Zlato i srebro Zadra) and wrote two introductions to their catalogues. In them, he builds a concept of a separate “South Slavic civilisation” that “negates” the bipolarism of Roman-Byzantine competing cultural models (Slavia Romana vs. Slavia Orthodoxa, according to Picchio). Referring to the spatial approach to literature, I attempt to situate the post-war Yugoslav discourse, radically confrontational and militaristic, within historical antagonistic discourses (Croatian-Italian-Serbian).

Volodymyr Kuzovkov, Oleksandr Smyrnov, Leonid Smyrnov

Мета статті – окреслити перспективи наукових розвідок данської присутності у Дніпро-Бузькому лимані у часи функціонування шляху «з варяг у греки», тобто 9-13 ст. Наукова новизна. Систематизовано свідчення джерел про діяльність данців на шляху «з варяг у греки», зокрема в акваторії Дніпро-Бузького лиману. Означені основні історичні події регіону, в яких, з різною вірогідністю, приймали участь данці, та перспективи подальших історичних досліджень у цьому напрямку. При цьому враховані можливості, що надає застосування нових технологій, зокрема дослідження генетичних профілів. Висновки. Протягом 9-13 ст. акваторія Дніпро-Бузького лиману відігравала виняткову роль у функціонуванні шляху «з варяг у греки». На острові святого Еферія (сучасна Березань) відбувалося переоснащення для морського плавання після проходження Дніпровського річкового шляху. Значну частку мандрівників складали вихідці зі Скандинавії, включаючи і данців. Надалі Чорним морем мандрівники могли дістатись Константинополя, або відправитись до країн мусульманського Сходу. Про перші контакти данців зі Східною Європою свідчить поява срібних дирхемів на теренах Данії. Данські історичні джерела дозволяють висувати гіпотези про дії певних конунгів (Рагнара Лодброка, Хвітсерка, Рюрика Ютландського) на східних водних магістралях. Опосередковано ці данні дозволяють робити припущення про можливість мандрів данців через акваторію Дніпро-Бузького лиману ще у 9 ст. Свідчення авторів з країн ісламу дозволяють припускати існування у 9-10 ст. певного зв’язку між данською активністю на Піренейському півострові та Середземному морі з військовими акціями київських князів, спрямованими на Візантію, або держави ісламського Сходу. У 11-12 ст. Дніпро-Бузький лиман стає сполучною ланкою, через яку з Балтики до Константинополя прямує потік данських найманців. Данці стають однією зі складових варязької гвардії візантійських імператорів. Матеріали сучасних археологічних досліджень середньовічних старожитностей острову Березань вказують на нові можливості для розкриття особливостей функціонування шляху «з варяг у греки» в акваторії Дніпро-Бузького лиману. Вперше відкриті поховання мандрівників надають додаткове підґрунтя для застосування сучасних методик дослідження генетичних профілів. Це дозволить уточнити етнічний склад мандруючих цією водною магістраллю, виділити окремі етнічні компоненти, у тому числі й данський.

Yurii Fihurnyi

У статті проаналізовано зародження, становлення, розвиток та сьогодення Науково-дослідного інституту українознавства. З’ясовано, що створення Інституту стало наслідком потужного відродження українознавства. Виявлено, що комуністи, проросійськи налаштовані політики, чиновники й громадські діячі протягом усього часу існування Інституту намагалися перешкодити його україноцентричній діяльності та реорганізувати. Обґрунтовано, що з відновленням Української держави в 1991 р. розпочався новий етап в історії національної гуманітаристики, що призвело до створення у 1992 р. Інституту як сучасної науково-дослідної та освітньої інституції. Виявлено, що у кінці ХХ – на початку ХХІ століття під керівництом П. Кононенка Інститут активно сприяв українізації національного гуманітарного простору та посиленню національно-патріотичного виховання. Показано, що з червня 2013 р. по липень 2022 р. внаслідок непрофесійного адміністрування тогочасних керівників Інституту, неналежного його фінансування Міністерством заклад поступово втрачав авторитет серед науковців та освітян України, але, незважаючи на велику кількість проблем, продовжував виконувати планові фундаментальні й прикладні науково-дослідні роботи у несприятливих умовах російсько-українського протистояння. Обґрунтовано, що В. Чернець, який очолив НДІУ влітку 2022 р., за короткий час зумів кардинально перезавантажити його роботу: значно посилив кадровий потенціал, забезпечив стабільне фінансування, розширив сфери діяльності, створив 25 філій Інституту, що працюють виключно на волонтерських засадах, та повернув вченим-українознавцям впевненість у ці важкі воєнні часи. З’ясовано, що Інститут відіграє вагому роль у формуванні національно-патріотичного світогляду громадян України як важливого чинника українського націє- та державотворення в умовах повномасштабної російської агресії, щорічно проводячи міжнародні та всеукраїнські учнівські й учительські конкурси з українознавчої проблематики, активно повертаючи в український етнокультурний і національний гуманітарний простір прізвища й напрацювання видатних українців, які були загарбані імперцями й рашистами.

Helena Cantone

Achille Mbembe and Felwine Sarr (eds.), translated by Drew Burk. 2023. To Write the Africa World. Cambridge & Hoboken: Polity Press. 324 pp. Achille Mbembe and Felwine Sarr (eds.), translated by Philip Gerard. 2023. The Politics of Time: Imagining African Becomings. Cambridge & Hoboken: Polity Press. 332 pp.

Amin Motamedi

1. IntroductionIn recent years, there has been a growing trend in the “North and South” dialectics in all fields. International law is no exception to this rule. Recently, in international law studies, in particular, in philosophical discourses and historical development research regarding the origin and the basis of international law obligations, efforts have been made by new scholars to spread the Eastern approach to international law. As these thoughts normally emerge from the less developed and colonial countries, it is called the “Third-World Approach to International Law (TWAIL)”. This approach is rooted in the critical legal studies movement in international law. By taking the Asian perspective into account and also, the evolution of the history of Asian civilizations, this approach attempts to address the inauspicious phenomenon of colonialism in undeveloped or less developed countries, and thereby, decenter Europe as the origin of international law.From 1996 to 2020, we have been facing a significant increase in studies related to this third-world approach to international law, which depicts the possible emergence of a renaissance period in this field of study.  Although its initial consistent rise happened between 1998 and 2012, the volume of scientific content production in this approach gradually increased. In fact, this approach points us to a re-examination of the historical evolution of international law. As mentioned, the researchers and experts of this approach are actively present in the world of international law and this approach will undoubtedly impact their opinions and activities. MethodologyFurthermore, the third-world approaches to international law have rooted in different areas, but naturally, they have become more prominent in some categories of international law, in terms of studying the methodology and the historical background of international law that were mentioned earlier.The third-world approach functions in two ways: first, it challenges the radicalized power and the hierarchy of international institutions and norms, and second, it examines the past and the present foundations of colonies and imperial structures of international law. Many of the insights created by the critical approach have been important and useful for the supporters of the third-world approach to international law. So, this approach will analyze the current issues of international law and human rights in a critical discourse. Although there is a fear of division and conflict in such approaches, they create more awareness and increase the debate between different nations on the subject which leads to the universality of international law. It is worth mentioning that Marty Koskenniemi and David Kennedy are among the most famous experts in this field of study and have written many articles about this approach.  ConclusionIn conclusion, it seems that the critical and bold approach to international law through the lens of the so-called third-world countries analyzes the deep-rooted inequalities in the international community. The synergy between the critical approach and the third-world approach has expanded the content of international law norms and has created new discourses in international law. Based on the writings of the experts with the third-world approach to international law, it seems that in the past and especially in recent centuries, through the flawed phenomenon of exploitation and colonialism (both in its traditional and modern forms), the powerful countries of the world have seriously damaged the trust of other countries regarding international decisions and regulations concerning third-world countries and especially Asian countries. Thus, actions should be taken to rebuild that trust. It is possible to change the view of third-world countries to powerful countries in international relations. But the emergence of other powerful governments and Asian actors, especially those countries that have a significant impact on the international economy and, as a result, are noticeably influential on politics and international relations, can lead to a redefinition of many concepts in the modern world.Finally, it seems that, regarding the true goals and ideals of international law, the presence of “North and South” views in all areas related to international law have led to different political sides and the current international order. challenges exist at all levels, but the examination and analysis of such multi-dimensional approaches will lead to the expansion of the discourse and exchange of opinions between different nations and will raise awareness and respect for different cultural systems among them, which finally, contributes to the universality of international law.

T. C. Lamnidis, K. Majander, Choongwon Jeong et al.

European population history has been shaped by migrations of people, and their subsequent admixture. Recently, ancient DNA has brought new insights into European migration events linked to the advent of agriculture, and possibly to the spread of Indo-European languages. However, little is known about the ancient population history of north-eastern Europe, in particular about populations speaking Uralic languages, such as Finns and Saami. Here we analyse ancient genomic data from 11 individuals from Finland and north-western Russia. We show that the genetic makeup of northern Europe was shaped by migrations from Siberia that began at least 3500 years ago. This Siberian ancestry was subsequently admixed into many modern populations in the region, particularly into populations speaking Uralic languages today. Additionally, we show that ancestors of modern Saami inhabited a larger territory during the Iron Age, which adds to the historical and linguistic information about the population history of Finland. Populations from North-eastern Europe, in particular those speaking Uralic languages, carry additional ancestry in similarity with modern East Asian populations. Here, the authors analyse ancient genomic data from 11 individuals from Finland and Northwest Russia, and identify genomic signals of migrations from Siberia that began at least 3500 years ago.

Emilia Anna Deutsch

This paper will concentrate firstly on American and European culture in the 19th and 20th centuries to illustrate the cultural context in which proverbs about women were used, which refer to the following themes: women’s work, a woman’s place is in the home and a woman makes a home, a man needs a woman, and smart women were then put to use. The main aim of the article is to show briefly the correlation between the history and culture of women in the U.S.A. and in Central and Eastern Europe (where the German, Polish, Czech and Sorbian languages were used) and the position of women in some American, German, Polish, Czech and Sorbian proverbs. The language material of this article is confirmed by statements from women who lived in the nineteenth century and also with scientific publications about women’s place in society until now.

Leonid Chuprii

У статті досліджується посилення зовнішньополітичної діяльності Китаю в умовах активізації сучасних викликів. Зазначається, що Китай входить до числа найбільш швидкозростаючих економік світу, він став найбільшим експортером у світі, збільшивши при цьому також і імпорт. Підкреслюється, що у відповідь на економічне зростання Китаю на Заході та в деяких азіатських країнах, зокрема Японії, сформувалася концепція «китайської загрози», фундатори якої вважають, що Китай негативно впливає на азіатську систему безпеки через його посилене економічне зростання і прагнення відігравати домінуючу роль в регіоні, не завжди враховуючи інтереси інших азіатських країн. Визначаються особливості сучасного зовнішньопoлітичного курcу Китaю, зокрема, зазначається, що, як і раніше, ceрйозна увага приділяєтьcя відносинам з вeликими дeржaвaми. Так, Сі Цзіньпін aктивнo контактує з США, країнами Євросоюзу, Індією. Значний акцент робиться на збалансованому зовнішньополітичному курсі країни. Велика увага приділяється країнам БРІКСу, зокрема Росії, Індії та ПАР. Китай також зміцнює відносини з країнами, що розвиваються. Про це свідчить візит Сі Цзіньпіна в південноафриканські країни і країни Карибського басейну. Особлива увага приділяється російському вектору, який спрямований на те, щоб спільно протистояти США і НАТО. Підкреслюється, що економічне та геополітичне зростання Китаю також стримує цілий ряд проблем, які потрібно вирішити. Це насамперед неповний перехід до ринкової економіки, надмірне державне втручання в економіку, банківський сектор, відсутність верховенства права, порушення прав і свобод людини, велика залежність від експорту, сильне надлишкове кредитування і зростаючий борг, екологічні проблеми.

Marek Straka, Martina Dubinová, Adriána Liptáková

Treatment of infections caused by bacteria has become more complex due to the increasing number of bacterial strains that are resistant to conventional antimicrobial therapy. A highly promising alternative appears to be bacteriophage (phage) therapy, in which natural predators of bacteria, bacteriophages, play a role. Although these viruses were first discovered in 1917, the development of phage therapy was impacted by the discovery of antibiotics, which spread more quickly and effectively in medical practice. Despite this, phage therapy has a long history in Eastern Europe; however, Western countries are currently striving to reintroduce phage therapy as a tool in the fight against diseases caused by drug-resistant bacteria. This review describes phage biology, bacterial and phage competition mechanisms, and the benefits and drawbacks of phage therapy. The results of various laboratory experiments, and clinical cases where phage therapy was administered, are described.

A. Leininger, M. Meijers

While some consider populist parties to be a threat to liberal democracy, others have argued that populist parties may positively affect the quality of democracy by increasing political participation of citizens. This supposition, however, has hitherto not been subjected to rigorous empirical tests. The voter turnout literature, moreover, has primarily focused on stable institutional and party system characteristics – ignoring more dynamic determinants of voter turnout related to party competition. To fill this double gap in the literature, we examine the effect of populist parties, both left and right, on aggregate-level turnout in Western and Eastern European parliamentary elections. Based on a dataset on 315 elections in 31 European democracies since 1970s, we find that turnout is higher when populist parties are represented in parliament prior to an election in Eastern Europe, but not in Western Europe. These findings further our understanding of the relationship between populism, political participation and democracy.

N. Riccardi, A. Giacomelli, R. M. Antonello et al.

Rabies is a vaccine preventable zoonotic disease with a significant mortality burden worldwide. Several years of vaccination campaigns in wildlife animals have now achieved the control of rabies in Western Europe through a vaccination belt in front of endemic Eastern European countries. Nevertheless, rabies could be imported both by travellers from areas without an active public control of the disease or by animals coming from areas where the virus circulates in wildlife fauna. The knowledge of the current world epidemiology combined with a high index of clinical suspicion are needed to reach a diagnosis of rabies, especially in case of atypical presentation or without a history of animal exposure. The pre-travel counselling to people visiting highly endemic areas is essential to give information on how to reduce exposure to potential sources of infection and to select those subjects who could benefit from pre-travel vaccination. Rabies is almost invariably fatal, but the prompt administration of a vaccine course combined with anti-rabies immunoglobulins significantly reduces the probability to develop life-threatening consequences. In this review, we give a brief epidemiological and clinical update about rabies in Europe.

Boris Filippov

The history of forming the totally new politicy by John Paul II makes up the content of the article. This politicy is oriented towards non-democratic regimes and it has changed the regional “eastern policy of Vatican” into a global one. The basis of the article is constituted by the two texts, i.e. a newly discovered text of the speech (for a restricted audience) of John Paul II addressed to the Main Council of the Episcopate of Poland (05.06.1979) and the text of the Pope’s public sermon in the Cathedral in Gniezno (03.06.1979). We also used memoirs about private conversations of the Pope with statesmen and public fi gures about the liberation theology. The article draws attention to the coordination of the politics of John Paul II in relation to the countries of Eastern Europe with his politics in Latin America. Without refusing to maintain diplomatic contacts with non-democratic regimes, the Pope shifted the focus of his policy to strengthening the positions of national episcopates and activating the spiritual life of believers in these countries. To this end, John Paul II made extensive use of pastoral messages, pastoral visits, and the media. In terms of the formation of his policy, the most influential were three trips of the new Pope: to Mexico, to Poland, and to the USA. All of them took place in 1979.

H. Baar

This paper starts from the observation that, since the collapse of eastern European state socialism, the Roma have become the subject and target of Europe-wide development programs and discourses, while, at the same time, they have been problematized in terms of social, public and national security. Due to the ways in which development and security have ambiguously come together in Europe’s recent history, I will argue that the living conditions of the poorest among the Roma have not only worsened, but also, and more fundamentally, the divide between Europe’s rich and poor has become seriously racialized and almost unbridgeable. I explain how the bio- and geopolitical conditions under which development and security have merged in Europe’s engagement with the Roma have led to a situation in which the official aim of Roma-related development programs – the improvement of their living conditions and life chances – tends to result in a dreadlock.

Aadil Brar

Viviana Nosilia

Book Review

H. Bing, Yanhong Wu, Jun Zhou et al.