Poznanie realnego bytu i jezyk

Доведено, що кожній натураьній мові притаманна пізнавальна (когнітивна) функція. В однаковій мірі в науці, як і в філософії (якщо вони бажають справжнього і раціонального питання про дійсний світ) першопорядною функцією мови повинна бути функція пізнавальна. Звертаючись до класичної філософії, автор досліджує генезу і структуру натуральної ови, полемізує з сучасними теоріями мовознавства і визначає умови, яких повинна дотримуватись мова. щоб бути інструментом пізнання реального світу. Такими є неавтономність і відкритість мови як системи знаків, збереження в системі інтегральності семантичної, синтаксичної і прагматичної структур, її залежність від пізнавального акту і предмету пізнання. Теорії мови, які не відповідають вищенаведенним умовам, деформують пізнання і власне мову, що в остаточності призводить до цілковитого відриву мови від реального світу