Український ринок праці в умовах глобальних зовнішньоекономічних зрушень: уроки та адаптаційні пріоритети

У статті досліджено вплив зовнішньоекономічних чинників на ринок праці України в умовах глобалізаційних змін та післявоєнного відновлення. Обґрунтовано тісний зв’язок між рівнем експорту товарів і послуг та зайнятістю населення. Проведено аналіз динаміки і структури експорту, яка впливає на структуру зайнятості населення та стримує розвиток високотехнологічної праці. Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних та прикладних засад формування сучасної парадигми розвитку ринку праці України, визначення відповідних пріоритетів в умовах новітніх глобальних зовнішньоекономічних зрушень, фундаментальних змін у техніці й технологіях, подолання наслідків російсько-української війни. Розглянуто міграційні тенденції, що посилюють дефіцит кваліфікованої робочої сили. На основі статистичних даних Державної служби статистики України, Міжнародної організації праці та Світового банку виявлено тісний кореляційний зв’язок між динамікою експорту та рівнем зайнятості населення. Показано, що експортноорієнтована модель економічного розвитку сприяла збереженню робочих місць, однак водночас законсервувала низькотехнологічну структуру праці та посилила залежність від сировинних галузей. Визначено напрями державної політики розвитку ринку праці, що мають включати, зокрема, стимулювання інноваційного експорту, модернізацію виробництва, впровадження цифрових технологій, удосконалення освіти і професійного навчання, підвищення кваліфікації працівників. Окреслено роль зовнішньоекономічної діяльності як важливого інструменту зростання зайнятості, підвищення якості робочої сили. Проведено також аналіз минулого досвіду організації та змісту зовнішньоекономічних процесів як важливого чинника функціонування ринку праці, розроблено парадигму його розвитку в умовах новітніх глобальних соціоекономічних зрушень та фундаментальних змін у техніці й технологіях. Обґрунтовано необхідність модернізації українського ринку праці на інноваційних засадах шляхом підтримки наукоємних виробництв, розвитку людського капіталу та стимулювання цифрової трансформації. Стаття має прикладне значення для формування стратегії реконструктивної відбудови економіки та соціальної сфери в умовах повоєнного відновлення України і глобальних трансформацій.