Психолінгвістичні особливості продукування опису в дітей 5-6-річного віку

У статті представлено психолінгвістичні особливості опису як одного з видів монологу. Визначено, що опис – це функціонально-смисловий тип мовлення, який є його типізованим різновидом як зразок, модель монологічного повідомлення у вигляді перерахування одночасних або постійних ознак предмета в широкому розумінні й таких, що мають для цього визначену мовну структуру. Синхронні (одночасні) зв’язки, які виражаються в цьому типі мовлення, – явні, безпосередньо підлягають спостереженню та потребують логічного осмислення. Встановлено базові ознаки описового типу висловлювання відповідно до його видів: портрет, пейзаж, характеристика, інтер’єр, натюрморт, опис дії, предмета, стану природи чи людини. Частково охарактеризовано структурні та синтаксичні властивості цього монологічного типу мовлення. Відповідно до психолінгвістичних даних встановлено, що дитина в процесі мислення може фіксувати об’єктивно існуючі зв’язки та виражати їх у мові у вигляді опису. Виокремлено показники комунікативного критерію: різновиди описів, які створюють діти; кількість мікротем та ступінь їх розгорнутості; композиційні особливості описів; синтаксис зв’язного цілого (граматичні способи міжфразового зв’язку). Основну увагу в статті акцентовано на психолінгвістичному аналізі описових висловлювань дітей 5-6-річного віку за визначеними показниками критеріїв. Відповідно до отриманих результатів аналізу мовленнєвих висловлювань-описів реципієнтів зроблено висновок про те, що врахування  особливостей цього функціонально-смислового типу мовлення в процесі побудови описових висловлювань дає можливість усвідомлено використовувати різноманітність лексико-синтаксичного змісту мовного матеріалу, притаманного цьому типу монологічного мовлення, враховувати його композиційні особливості та граматичні способи міжфразового зв’язку/