Реконструкція сакрального значення інтер'єру Небелівського храму та його головного символу

У статті розглянуто результати археологічного дослідження трипільського храмового комплексу – Небелівського храму. Автор виокремлює особливу знахідку, а саме – залишки керамічного диска з групою фішок до нього. Ця знахідка в науковому світі дістала назву Небелівський Диск. Відзначено, що засадничим явищем інтер’єрного простору Небелівського Храму стала умовна яма (заглиблення) у самому центрі ритуального залу. Вона є центральною храмовою точкою, яка надає ключ до інтерпретації головного храмового символу, котрий ймовірно був рослинного походження. У статті проводяться паралелі між головним ритуальним залом Трипільського Храму та особливою ритуальною спорудою ведичної релігії «prâcînavamsa» («прачинаванса»), в якій проводився найголовніший ритуал ведичної релігії «ашвамедха». Це засвідчує значну подібність двох сакральних споруд, а найголовніше – це подібність заглиблень у центрі священного простору, яке позначалося «Світовим Деревом» (за В. Топоровим). Автор доводить, що особливості інтер’єрного наповнення Небелівського Храму висвітлюють уявлення давніх людей про структуру священного Космосу, про місце людей у ньому та символи, які пов’язують сакральне суспільство з космологічними уявленнями. Особливість даного дослідження полягає в тому, що внутрішнє храмове наповнення є, по суті, матеріалізованим духовним світом давніх землеробів, який транслює їхню релігійну космологію