Жіночий вимір шкільних практик другої половини 1940-х – 1980-х років

Метою дослідження є характеристика становища педагогині у радянському суспільстві шляхом аналізу освітнього рівня жінки; характеристики педагогині поза межами школи – як громадської діячки, учасниці господарського життя УРСР, жінки. Новизна наукової роботи полягає у тому, що охарактеризовано діяльність учительки школи УРСР зазначеного періоду з різних ракурсів – громадської діячки, жінки, особистості. Висновки. Активна позиція жіноцтва у соціумі вимагає від сучасної історичної науки переосмислення її статусу як особистості. Вивчення місця та ролі жінки у педагогічному процесі радянської доби 1940-80-х років показало, що педагогині шкіл УРСР зазначеного періоду виконували велику кількість зобов’язань і функцій, спектр яких охоплює широке коло від громадсько-політичних до особистих. Переважна більшість з них припадала на діяльність у закладах освіти. Від другої половини 1940-х рр. і до кінця 1980-х рр. освітній рівень учителів-жінок зростав, що дало можливість не лише продемонструвати державі їх підтримку, а й долучати до різних сфер і напрямків діяльності, використовуючи їх потужний фізичний, інтелектуальний і психологічний потенціал. Педагогині були депутатами місцевих рад і Верховної ради УРСР, мали звання «Заслуженого вчителя УРСР» та інші нагороди. Вони займалися пропагандистською роботою, підготовкою до виборів, були членкинями організацій і комісій. Поряд із цим сімейно-побутові клопоти також залишалися за ними. Вони, переважно, розчинялися у суспільному, забуваючи про власний світ. Держава має підтримувати жіноцтво, оскільки воно виконує потужну соціальну роль і функції та прагне реалізувати власні візії на різні питання, а тому його досвід є корисним, особливо, якщо це інтелігенція.