Воєнна розвідка і медіа: межа таємного і публічного під час війни

Мета роботи. Дослідження має на меті проаналізувати взаємозв’язок між воєнною розвідкою, інформаційними стратегіями та діяльністю медіа як інструментів впливу у сучасних безпекових комунікаціях. Особливу увагу зосереджено на визначенні межі між правом суспільства на інформацію та необхідністю збереження державної таємниці під час війни. Метод дослідження. Використано міждисциплінарний підхід, що поєднує методи медіааналізу, кейс-стаді, контент-аналізу та елементів порівняльного дослідження. Проаналізовано українські та міжнародні публікації, офіційні звіти, матеріали OSINT-спільнот і приклади медійного висвітлення діяльності розвідки у відкритому доступі. Результати дослідження. Встановлено, що в сучасному інформаційному просторі воєнна розвідка виступає не лише джерелом стратегічних даних, а й комунікаційним суб’єктом, який формує інформаційну довіру та впливає на сприйняття безпекової політики. Медіа виконують роль посередника між державними структурами і суспільством, забезпечуючи інформаційну підтримку оборонних стратегій та одночасно дотримуючись принципів журналістської етики. Кейс-аналіз показав, що відповідальне висвітлення розвідувальних тем може зміцнювати суспільну єдність і підвищувати репутаційний капітал держави. Теоретична цінність дослідження. Полягає в концептуалізації воєнної розвідки як комунікаційного діяча в системі сучасних медіа та обґрунтуванні медіааналітики як складника інформаційної безпеки. Запропоновано новий підхід до осмислення взаємодії журналістики, розвідки та громадської довіри  в контексті гібридних війн. Тип статті. Емпірична з елементами аналітичного огляду