Резильєнтність і стійкість економіки: ключові теоретико-практичні наративи та воєнно-економічні уроки

Мета роботи: аналіз ключових теоретичних аспектів використання понятійних апаратів “стійкості” та “резильєнтності” економіки, їх взаємозв’язку та впливу на здатність економічних систем адаптуватися до змін і відновлюватися після криз. Метод дослідження: аналізу; синтезу; порівняння; формалізації та оцінювання матеріалу; абстрагування та кон’юнктурного аналізу (мислення). Результати дослідження: встановлено, що “резильєнтність” економіки є динамічним процесом, який забезпечує швидке відновлення національного господарства після шоків шляхом адаптації та структурних змін, тоді як “стійкість” економіки відображає здатність системи протистояти зовнішнім потрясінням без суттєвої трансформації; також визначено, що їх поєднання є критичним для підтримки воєнної могутності (ВМ) держав та забезпечення довгострокового економічного розвитку, а також висвітлено, що розвиток транснаціональних процесів може як сприяти відновленню (резильєнтності), так і створювати додаткові ризики стабільному розвитку ВМ. Теоретична цінність дослідження: полягає в уточненні концептуальних відмінностей між понятійними апаратами “стійкості” та “резильєнтності” економіки, розкритті їх взаємодії, у контексті адаптації до криз та відновлення економічного потенціалу, а також у визначенні ключових чинників, що сприяють довгостроковій стабільності та розвитку економік. Тип статті: теоретичний, описовий, практичний, методичний.