Кіберборотьба у воєнних конфліктах сучасності: передовий досвід, тенденції та закономірності розвитку

У статті проаналізовано, узагальнено та систематизовано передовий досвід ведення кіберборотьби у воєнних конфліктах сучасності. Досліджені наукові джерела містять актуальні праці суміжної тематики. Проте більшість із них зосереджена на вивченні кібератак, серій кібератак та кіберінцидентів, які відбувалися протягом певного короткого проміжку часу, дослідженні окремих зразків шкідливого програмного забезпечення або аналізі кібероперацій, проведених певною державою. Внаслідок цього, у галузі кібербезпеки за означеним напрямом проведено значну кількість змістовних теоретичних і практичних досліджень. Однак, більшість із них існують у своєрідному вакуумі один від одного. На відміну від попередніх наукових напрацювань, у цій статті висвітлено комплексний підхід до опрацювання хронології передового досвіду ведення кіберборотьби: від постання її феномену до сучасного стану. Метою статті є узагальнення передового досвіду ведення кіберборотьби у воєнних конфліктах сучасності, розкриття існуючих тенденцій та визначення закономірностей її подальшого розвитку для розробки рекомендацій щодо розвитку термінологічного апарату у сфері кіберборотьби, а також обґрунтування системи показників і критеріїв оцінювання ефективності кіберборотьби та кіберстійкості об’єктів критичної інформаційної інфраструктури держави. Під час проведення дослідження було застосовано методи аналізу, абстрагування та узагальнення. Методом аналізу було вивчено досвід ведення кіберборотьби як сукупність взаємопов’язаних та узгоджених за метою, завданнями, місцем у кіберпросторі, часом, а також формами та способами імплементації, фактів проведення державами заходів із кіберзахисту, кіберрозвідки й кібервпливу, та отримано особливості їх цілей, форм і способів реалізації, ступеня досягнення мети, масштабу наслідків, а також інших причинно-наслідкових зв’язків. За допомогою методу абстрагування було усунуто несуттєві властивості, що притаманні досвіду ведення кіберборотьби у воєнних конфліктах сучасності з метою зосередження на основних – тих, які дають змогу простежити і виокремити наявні тенденції та визначити закономірності подальшого розвитку. Відповідно, використання методу узагальнення дало змогу отримати такі тенденції та закономірності. У статті вперше систематизовано хронологію подій, що сформували досвід ведення кіберборотьби у воєнних конфліктах сучасності. Крім того, розроблено періодизацію воєнних дій у кіберпросторі, яка складається з трьох періодів, особливості кожного з яких, зумовлені геополітичною ситуацією у світі та рівнем розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Теоретичною значущістю результатів дослідження є розкриття тенденцій кіберборотьби у воєнних конфліктах сучасності й визначення закономірностей її подальшого розвитку. В умовах перенасичення джерел неструктурованою інформацією щодо досвіду ведення кіберборотьби, результати цього дослідження висвітлюють лише основні положення, відображають актуальний стан означеної теми і формують емпіричний базис, який може доповнюватися та актуалізуватися з часом. Практична значущість результатів цього дослідження полягає у розроблених, на основі розкритих у статті тенденцій та визначених закономірностей кіберборотьби у воєнних конфліктах сучасності, рекомендацій щодо необхідності розвитку термінологічного апарату у сфері кіберборотьби, а також обґрунтування системи показників і критеріїв оцінювання ефективності ведення кіберборотьби та кіберстійкості об’єктів критичної інформаційної інфраструктури держави.