ТЕРМІНОЛОГІЯ ДИЗАЙНУ: РЕТРОСПЕКТИВА І СУЧАСНІ ТЛУМАЧЕННЯ

Мета статті – проаналізувати термінологію у різновидах дизайну за допомогою загальних і спеціальних методів дослідження в історичній динаміці відповідно до заявленої теми. Актуальність теми полягає в осмисленні теоретичного стану дизайну для подальшого ефективного розвитку дизайн-освіти на всіх рівнях, а також для підвищення позитивних ціннісних орієнтацій у суспільстві та естетичного рівня дизайн-концепцій. Методологія. Інтегративний характер дизайн-діяльності детермінує мультимодальний підхід як основний і відповідні наукові методи дослідження: системно-структурний, функціональний, соціокультурний, аксіологічний, історико-мистецтвознавчий, синергетичний, семіотичний, праксеологічний, метод теоретичного узагальнення тощо. Результати. Дизайнерський дискурс представлено як тип комунікативної діяльності, що відбувається в культурному світовому просторі, активно формує візуальні смислові конструкції та конкретизує фахову термінологію. Стисло розглянуто етапи розвитку дизайну: допроєктний (канонічний, протодизайн) і власне проєктний. Визначаючи професіоналізм дизайнера з урахуванням вимог сучасного ринку, виокремлено три важливі компоненти: суто фахову (проєктну) підготовку, соціокультурний та маркетинговий складники. Наукова новизна полягає в проведенні компаративного аналізу наявних визначень у галузі дизайну на базі українських і зарубіжних джерел, а також висвітленні загальних перспектив подальшого розвитку напрямів дизайну з урахуванням комп’ютерних технологій, новітніх підходів і матеріалів. Практична значущість. Конкретизація термінології дозволить здобувачам вищої освіти більш чітко та усвідомлено використовувати її під час написання тез студентських конференцій, наукових статей та випускних кваліфікаційних робіт. Як вагомий внесок у теорію дизайну запропоновано ілюстрований онлайн-глосарій як необхідний сучасний лексикографічний ресурс для дизайн-освіти.