ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ МІКОРИЗНИХ ГРИБІВ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

Мета. Метою статті є проведення аналізу відомих натепер даних щодо ролі мікоризних грибів у стійкості зелених насаджень до антропогенного навантаження, перспективи їх використання в озелененні міст. Здатність деревних рослин відносно успішно зростати та розвиватися в екстремальних умовах урбанізованих територій пов’язана з реалізацією адаптивних можливостей і видоспецифічністю деревних рослин, особливостями формування та будови їхньої кореневої системи. Велику роль у формуванні та стійкості кореневих систем деревних порід виконує мікоризний симбіоз. Мікориза покращує ріст і життєздатність рослин, а також може захистити рослини від токсичних сполук. Гіфи грибів взаємодіють із клітинами кореня, утворюють взаємовигідну біотрофну асоціацію, де рослини постачають мікопартнеру джерело вуглецю й енергію у формі карбогідратів, тоді як мікоризні гриби збільшують площу поглинання кореневої системи та транспортування води та розчинених у ній мінеральних поживних речовин із ґрунтового розчину до рослини. Стресові чинники міського середовища можуть призвести до зменшення або зміни складу мікоризних симбіонтів порівняно із природними екосистемами. Незважаючи на активне дослідження мікориз урбанізованих територій, усе ще немає чіткого уявлення про характер реакції грибних партнерів рослин на різні техногенні забруднення й особливості мікоризного симбіозу. Додаткові поглиблені дослідження мікоризного статусу зелених насаджень міст необхідні для розширення знань про зв’язки між конкретними умовами зростання рослини та кількістю й різноманітністю мікоризи. Внесення як біодобрива штучного грибного інокулюма з відповідним видовим складом симбіонтів значно покращить стійкість і витривалість рослин, що використовують в озелененні міст.