Подорожні нариси про Італію в західноукраїнських часописах першої третини ХХ століття: українські алюзії

Проаналізовано понад двадцять подорожніх нарисів про Італію, у яких наявні українські алюзії. Досліджено, що серед яскравих опосередкованих та прямих українських алюзій і порівнянь можна виділити такі умовні групи: 1) короткі екскурси в українську історію та окремі історичні вкраплення; 2) використання українських реалій у порівняннях, згадки про українських письменників і цитування їхніх творів, співзучних настроям авторів; 3) рефлексії щодо впливів італійської культури й мистецтва на українську; 4) сприйняття італійцями України та «українізація» західноукраїнськими авторами імен італійських митців. З’ясовано, що провідні західноукраїнські часописи першої третини ХХ ст., такі як «Літературно-Науковий Вістник», «Діло», «Новий Час», «Час» та «Назустріч», систематично публікували подорожні нариси, у яких наявні українські алюзії. Однак редакційна політика видань щодо публікації подорожніх нарисів була різною. У більшості з цих часописів друкувалися подорожні нариси різних за фахом авторів, що сприяло багатовекторності поглядів та емоційного сприйняття історичного, мистецького й духовного світу Італії, однак в «Літературно-Науковому Вістнику» та «Новому Часі» містилися подорожні есеї виключно їхніх редакторів, що суттєво звужувало широту поглядів та різноманітність емоційного тла. У подорожніх нарисах відомих учених, митців та журналістів – Михайла Грушевського, Гавриїла Костельника, Осипа Назарука, Михайла Посацького, Святослава Гординського, Григорія Смольського, Михайла Островерхи, Миколи Троцького та ін. – виразно простежуються українські алюзії, які сприяли спорідненню нашого народу та його історії з іншими народами, їхньою культурою й дозволяли українцям відчувати себе частиною європейської цивілізації.