Військові операції українських і польських військ на Правобережній Україні (1920 р.) в сучасній українській історіографії

У статті висвітлюються питання формування, реорганізації та бойових операцій Армії Української Народної Республіки спільно з військами Республіки Польської (квітень–жовтень 1920 р.) в сучасній українській історіографії. Зазначається, що в працях сучасних українських істориків значна увага акцентується на безвихідній ситуації, в якій опинилась УНР наприкінці 1919 р. після виснажливої боротьби з ворогами української державності «в чотирикутнику смерті». Проаналізовано здобутки сучасних українських науковців, де розглядаються причини та наслідки Варшавського договору між керівниками Польщі та УНР Ю. Пілсудським і С. Петлюрою, та акцентовано увагу на різноманітті думок і суджень вітчизняних дослідників стосовно цієї сторінки української історії. Розглянуто праці українських вчених, у яких висвітлюється практична реалізація Варшавських угод під час спільних бойових дій польських і українських військ в зазначений період та констатовано увагу на успіхах і невдачах цієї військової кампанії. Зазначено, що незацікавленість польського уряду після перемир’я Польщі з Радянською Росією 12 жовтня 1920 р. у зміцненні української армії, оскільки вона майже повністю залежала у воєнно-економічній площині від польської допомоги, звела нанівець самостійну бойову діяльність Армії УНР та закінчилась провалом стратегічного завдання – збереження української державності – і призвела до інтернування українських військовиків 21 листопада 1920 р. на польській території.