Племена венедів пізньозарубинецької культури Верхнього Подніпров’я в ІІ–V ст. н. е.

Гнізда поселень були покладені в основу досліджень родоплемінної структури слов’ян (неврів, скіфів-орачів, скіфів-землеробів і венедів зарубинецької культури) VІІ ст. до н. е. – ІІ ст. н. е., які надруковані в журналі «Українознавство» (2022, № 2–4). Картографування гнізд поселень на сучасних картах дає можливість порівняти в часі зміни у розташуванні названих слов’янських племен, що фактично й пропонує новий метод соціокультурної антропології – метод родоплемінної географії етногенезу слов’ян-українців. Цей метод сприяє виявленню характерних рис соціального, культурного та економічного життя родів і племен слов’ян у ланцюгу епох за допомогою різних галузей науки: археології, етнографії, лінгвістики, антропології, а також фольклору, вірувань, права, ремесла, технологій та ін. А основне – цей метод дає змогу відійти від етнічно не визначених «носіїв археологічних культур», які є пережитком радянської археології та заважають вивчати давню історію родів і народів, що населяли територію Східної Європи від часів палеоліту. Під час сучасної війни хлібороби-українці, для росіян «малороси», дуже енергійно звільняються від обіймів кочівників, скотарів-«великоросів». Уже відійшла в минуле штучно створена єдність російського, білоруського та українського народів. Разом з тим у світі постійно зростає інтерес до давньої історії українського народу, яка захована в археологічних пам’ятках та їх інтерпретаціях. Нашу увагу привертає повідомлення Йордана про різні етноніми венедів (ім’я, яким називали ранніх слов’ян), за яким венеди діляться на окремі племена, що мають назви за родами або місцями проживання. Це повідомлення підтверджується у статті. На основі досліджень археологів (значною мірою зводу пам’яток Л. Поболя, який включає 517 пізньозарубинецьких поселень) нами на карті Білорусі локалізовано 50 гнізд поселень слов’ян-венедів ІІ–V ст. н. е. (Рис. 1). Встановлено, що племена історичних слов’ян-венедів пізнього етапу зарубинецької культури займали ту ж територію Верхнього Дніпра, на якій жили 36 племен зарубинецької культури раннього етапу ІІІ ст. до н. е. – ІІ ст. н. е. (Українознавство. 2022. № 4. Рис. 14). Отже, є підстави висловити думку, що північно-західна частина венедів пізньозарубинецької культури – предків нинішніх білорусів – протягом тисячоліть жила з предками українців на тій самій території, тобто вони мають спільну історію. А річка Прип’ять багато віків ці народи не розділяла, а єднала.