Геопросторово-картографічний аналіз туристичних можливостей України на основі альтернативної туристичної доступності

Мета статті – обґрунтування методики геопросторово-картографічного аналізу альтернативної туристичної до­ступності регіонів України за окремими видами туризму та висвітлення результатів її апробації на практиці. Основний матеріал. У статті представлені результати оцінювання туристичних дестинацій (адміністративних об­ластей) за авторською методикою визначення альтернативної туристичної доступності. Альтернативна туристична доступність на цьому етапі дослідження передбачає оцінку територій як можливостей, що виключають одна одну, їх вибору для реалізації курортно-лікувального, культурно-розважального, пізнавального, релігійного, пішохідного видів туризму і є продовженням пошуків оптимальної моделі врахування факторів вибору дестинації з точки зору споживача туристичних послуг. Поєднання рейтингового підходу, методу суми місць, картографування для опрацю­вання базових і спеціальних показників територіальної, практичної, цінової, інформаційної доступності на прикладі Черкаської області як базової та її конкурентів серед областей України за названими вище видами туризму дозволи­ло отримати практичні рекомендації не тільки для самої Черкаської області, але і для інших областей, які становлять їй альтернативу. Геопросторово-картографічний аналіз визначений як найдоцільніший на всіх етапах дослідження: від вивчення території – до представлення результатів та прийняття адміністративних рішень. Висновки та подальші дослідження. За результатами дослідження виявили, що лідером є Київська область за культурно-розважальним, релігійним і пізнавальним видами туризму та Одеська область за курортно-лікувальним, пішохідним видами туризму завдяки розвиненій інфраструктурній складовій, гарній базовій територіальній доступ­ності та активному просуванню тематичних туристичних продуктів. Основними конкурентами для Черкаської облас­ті, яка значно програє лідерам за територіальним і практичним факторами альтернативної туристичної доступності, будуть такі області: за базовими показниками і щодо пізнавального туризму – Вінницька та Полтавська, щодо ку­рортно-лікувального – Вінницька і Миколаївська, щодо культурно-розважального – Полтавська і Херсонська, щодо релігійного – Вінницька та Хмельницька. Що ж до пішохідного спортивного і спортивно-оздоровчого, то тут спосте­рігається найсуворіша конкуренція. Перевагою Черкаської області є ціновий фактор. Серед областей, які займають найнижчі сходинки і часто не можуть конкурувати з більш сильними областями через цілу низку факторів недостат­нього рівня, виділяємо за різними видами туризму Тернопільську, Сумську, Хмельницьку, Житомирську області. На перспективу визначаємо напрямок адаптації запропонованої методики на рівні об’єднаних територіальних громад.