Правомірність правочинів у цивільному праві

У статті досліджується проблематика право­мірності правочинів у цивільному праві Украї­ни, їх історичний розвиток від римського права до сучасності та вплив римсько-правових кон­струкцій на формування сучасного інституту правочинів. Особлива увага приділяється ана­лізу співвідношення понять «правомірність» та «законність» у контексті правочинів, де право­мірність розглядається як більш широке понят­тя, що включає відповідність не лише нормам позитивного права, але й іншим джерелам ци­вільного права, його принципам та звичаям. Детально аналізується проблематика публіч­ного порядку як критерію дійсності правочинів. Досліджується зміст поняття «публічний поря­док» у контексті статті 228 Цивільного кодексу України та його співвідношення з приватнопра­вовою природою правочину. Обґрунтовується необхідність більш широкого тлумачення понят­тя «публічний порядок» як оціночного крите­рію, закріпленого у публічно-правових норма­тивних актах держави. Пропонується розгляда­ти як такі, що порушують публічний порядок, правочини, спрямовані на порушення публіч­но-правових нормативних актів, які визначають основи державного ладу, політичної системи та економічної безпеки держави. У статті розглядаються актуальні проблеми судової практики щодо визнання правочинів недійсними з підстав порушення публічного по­рядку, зокрема у справах за позовами подат­кових органів. Обґрунтовується позиція, згідно з якою визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, має передувати встановлення умислу сторін у кримінальному чи адміністративному провадженні. Пропонується удосконалення механізму застосування стат­ті 228 ЦК України шляхом встановлення чітких критеріїв визначення правочину таким, що по­рушує публічний порядок, та необхідності попе­реднього встановлення відповідного правопо­рушення у кримінальному чи адміністративному порядку. Дослідження базується на комплексному ана­лізі як історичних джерел римського права, так і сучасного цивільного законодавства України, судової практики та наукових праць провідних цивілістів. Результати дослідження мають як те­оретичне значення для розвитку науки цивіль­ного права, так і практичне значення для вдо­сконалення правозастосовної практики у сфері визнання правочинів недійсними.