Історичні аспекти та еволюція застосування технологій у досудовому розслідуванні (друга половина ХІХ ст. – середина 1980-х рр.)

Аналіз розвитку криміналістичної науки свідчить про те, що технології займають центральне місце в трансформації практики досудового розслідування. Розуміння того, як технології змінювали парадигму розслідування на різних історичних етапах, є необхідною передумовою для формування науково обґрунтованої стратегії модернізації вітчизняної системи досудового розслідування відповідно до міжнародних стандартів та викликів ХХІ ст. На основі інтегративної методологічної моделі, що поєднує три взаємодоповнюючі теоретичні підходи (парадигмальний підхід Т. Куна, принцип технологічного детермінізму, теорія дифузії інновацій Е. Роджерса) створено багатовимірну аналітичну рамку, здатну одночасно відстежити епістемологічні зрушення, матеріально-технологічні детермінанти та соціально-інституційну динаміку впровадження технологій, що забезпечує цілісне розуміння складного, нелінійного процесу технологічної еволюції криміналістики. Проведено комплексний історико-правовий аналіз еволюції технічних засобів, що застосовуються у досудовому розслідуванні, систематизовано історичний розвиток технічних засобів криміналістики. Проаналізовано ключові технологічні інновації з другої половини ХІХ ст. до середини 1980-х років, що справили вплив на методику та тактику розслідування злочинів на різних історичних етапах. Досліджено, як упровадження нових технологій на різних історичних етапах впливало на формат і якість доказування, стандарти допустимості та надійності доказів, а також на баланс між інтересами кримінального розслідування та захистом прав людини. Ретроспективний  аналіз  еволюції  технологічного  забезпечення  досудового  розслідування у хронологічних межах від другої половини XIX ст. до середини 1980-х років дозволяє констатувати формування цілісної науково-методологічної системи криміналістики, що пройшла шлях від застосування окремих емпіричних методів до створення комплексної інфраструктури об’єктивного доказування. Цей період характеризується послідовною трансформацією підходів до розслідування: від суб’єктивних свідчень до науково обґрунтованих методів фіксації, систематизації та глибокого аналізу матеріальних слідів злочинів. Принциповим досягненням стало перетворення криміналістики з прикладної практики на міждисциплінарну науку, що інтегрує досягнення фізики, хімії, біології та інформаційних технологій. Завершення цього етапу розвитку ознаменувалося створенням технологічного фундаменту, який зробив можливим революційний прорив у молекулярно-генетичній ідентифікації та заклав підвалини для наступної цифрової трансформації системи кримінальної юстиції.