Вивчення народного (говіркового) мовлення в позакласній роботі ЗЗСО

Вивчення народного (діалектного) мовлення є важливим у шкільному курсі української мови, особливо в сільській місцевості, оскільки дає змогу зрозуміти специфіку української мови в її територіальному прояві. Усвідомлення специфіки територіального різновиду української мови сприятиме вияву патріотичних почуттів учнів, прагненню зберегти етнічну (територіальну) своєрідність. Актуальність нашого дослідження зумовлена необхідністю вивчення народного мовлення у шкільному курсі української мови. Мета статті – розробити тематику однієї з форм позакласної роботи (колоквіуму) з української мови для вивчення розмовної мови в загальноосвітній школі. Дослідження проведено на матеріалі говірок сіл Улашківці та Заболотівка Чортківського району Тернопільської області. Методи дослідження. Дослідження проводилось за основними загальнонауковими методами аналізу та синтезу, а також за лінгвістичними методами – описовим, структурним. За допомогою описового методу було узагальнено фактичний матеріал. Інвентаризації та систематизації мовних явищ сприяв структурний метод. Висновки. Внаслідок недостатнього охоплення відомостями з «Діалектології української мови» у шкільному курсі української мови підвищується роль позакласної роботи як одного з видів виховної роботи, метою якої є поглиблення інформацію з цього курсу, а також пояснити школярам відмінності народних (розмовних) слів від буквальних назв. Тому учні повинні розуміти специфіку вияву територіального різновиду національної української мови. Для цього найоптимальнішою формою позааудиторної роботи є колоквіум, під час якого вчитель надасть відомості про типи діалектних явищ, розповість про походження діалектизмів мовлення, запропонує відомості про лексику календарного циклу (серед. класи), пояснити фонетико-граматичні закономірності діалектного мовлення (старші класи).