Історія електрофізіологічних досліджень від “тваринної електрики” Л. Гальвані до електричних потенціалів В. Чаговця

З електрофізіологією тісно пов'язаний розвиток фізіології як самостійної науки. Закономірності, сформульовані в цьому параграфі, важливі для розуміння закономірностей функціонування внутрішніх органів. Розділ електрофізіології включає вивчення процесів збудливості, формування потенціалів спокою і дії, механізми м'язового скорочення, проведення збудження по нервових волокнах, механізми проведення збудження через синапси. Робота всіх внутрішніх органів заснована на електрофізіологічних принципах, оскільки збудливі тканини входять до складу функціонуючих внутрішніх органів. З цим матеріалом буде корисно ознайомитись як студентам медичних вузів, так і працюючим лікарям, що й визначає актуальність роботи. Метою статті ми ставимо аналіз історичних етапів становлення електрофізіології як самостійний розділ фізіології. Методологія дослідження реалізується переважно за допомогою описового та історичного методів. Новизна дослідження. У статті йдеться, що наявність «тваринної електрики» вперше помітив Луїджі Гальвані. Подальші дослідження Вольта, Маттеуччі, Дюбуа-Реймона розширили уявлення про механізми проведення збуджень на нервово-м'язових елементах організму. Акцентовано увагу на ролі українських фізіологів, які зробили вагомий внесок у наукову спадщину. Так, В. Чаговцем були відкриті фундаментальні закономірності формування потенціалу та основи збудливості, концепція критичного рівня деполяризації. Висновки. Отримані моделі є фундаментальними навіть сьогодні. Наведені в статті дані розширюють знання про фізіологію збудливих тканин і дають можливість скласти більш повну картину з цього розрізу.