Задля виховання національної ідентичності: фольклорно-етнографічні тексти на сторінках Чернівецького дитячого журналу 1933-1940 років «Українська ластівка»

Мета. У цьому дослідженні розглядається корпус олклорних та етнографічних текстів, опублікованих на сторінках чернівецького щомісячного дитячого журналу «Українська ластівка» («Українська ластівка») протягом 1933-1940 років, коли Буковина перебувала під румунською окупацією, і видання слугувало важливою платформою для ознайомлення дітей з українською культурною спадщиною. Редакційна стратегія журналу базувалася на глибокому розумінні того, що традиційна національна культура може слугувати основою для формування української національної ідентичності серед молодого покоління буковинців. Новизна дослідження. Зміст видання охоплював усі основні жанри усної словесної творчості: календарно-обрядову поезію, героїчно-епічні пісні, ліричні твори, казки, пареміографію та дитячі ігри. Особливо значним було систематичне представлення календарно-обрядової поезії. Перший же випуск журналу відкрився різдвяною колядкою «Нова радість стала…» («Нова радість прийшла…»), сповненою надії та духовного піднесення. У дослідженні також розглядаються жанри пареміографії, представлені в журналі, з їхньою орієнтацією на інтелектуальний та морально-етичний розвиток дітей. Окрім фольклорних текстів, журнал містив етнографічні матеріали, що описували традиційні звичаї, ремесла та повсякденні практики. Таким чином, послідовно підкреслювалася цінність української літератури та народної культури загалом для педагогічних цілей. Методологічні інновації – інтеграція розваг та освіти в процеси читання, виховання дітей та всебічного розвитку їхньої національної ідентичності, участь школярів та вчителів у збиранні, публікації та збереженні фольклору, адаптація традиційних матеріалів до нових реалій – залишаються актуальними навіть в епоху глобалізації. Висновки. Після дослідження можна зробити висновок про літературне та моральне значення текстів Чернівецького дитячого журналу «Українська ластівка» (1933‑1940). Редактори виявили сміливість, додавши нові строфи з прямими посиланнями на «скуту землю» та молитвами за свободу. Казки, опубліковані в журналі, відігравали важливу роль: вони служили засобом морального повчання, розваги та передачі культури. Чарівні казки, такі як «Кирило Кожум'яка», пов'язували юних буковинців з українською історичною свідомістю, тоді як байки про тварин давали важливі моральні уроки. Українська пісенна традиція також виконувала освітні та повчальні функції через історичні приклади, такі як «Пісня про зруйнування Січі» та «Максим Козак Залізняк», забезпечуючи емоційний зв'язок з національним історичним досвідом, тоді як ліричні пісні також давали естетичне виховання