Володимир Винниченко і Вольтер: муженські “казки” і французький просвітницький філософський роман ХVІІІ ст.

У статті розглядається склад кроскультурних процесів, пов’язаних із утвердженням «французького» роману В. Винниченка на тлі роману Просвітництва (Вольтер, Дідро, Руссо). Мета статті – визначити провідні естетичні компоненти та засоби формування філософських парадигм. Новизна й актуальність дослідження полягає в тому, що у центрі уваги вперше зосереджено генезис та особливості філософсько-архітектоніки «французьких» романів Володимира Винниченка «Проказа» та «Вічний імператив». Матеріали та методи. У статті використано унікальні джерела, зокрема щоденники В. Винниченка та тексти згаданих романів. Основним методом, використаним у статті, є порівняльний, а також підпорядкований принципам анахронічного функціонального аналізу, зіставлення творчих прийомів романної прози українського модерніста Винниченка та французьких митців Просвітництва. Висновки. Представлено концепцію філософськості цих модерністських творів, яку Винниченко виразно позначає жанровим експериментом, укоріненим у філософській прозі Просвітництва (Вольтер, Дідро, Руссо). Йдеться про особливості вияву філософії в різних формах: філософська повість, філософський діалог, філософський роман, а також про специфіку реалізації філософської сутності в романі-діалозі, романі-полеміці, романі-лапології. Особливу увагу приділено такому жанровому експерименту Вольтера і Винниченка, як філософська повість з такими поетичними ознаками, як алегорія, притча, умовність, екзотика. Критична оптика дослідження поєднує в собі історико-філософську специфіку Просвітництва, на якій ґрунтуються романи В. Винниченка, національну самосвідомість письменника та його біографічну індивідуальність.