Електронне навчальне видання в системі соціальних комунікацій

У статті досліджено новітнє соціальнокомунікаційне явище — електронне навчальне видання, схему та специфіку комунікації в освітньому процесі, розмежовано поняття «освітній простір», «освітнє середовище». Активне впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітню галузь якісно змінило систему комунікації в ній, тому пріоритетним напрямом для аналізу стає взаємодія суб’єктів інформаційно-освітнього простору, що й зумовлює актуальність нашого дослідження, яка полягає у визначенні ролі електронних навчальних видань як важливого комунікаційного ресурсу, завдяки якому людина може отримати знання в тому обсязі, який їй необхідний для саморозвитку та самовдосконалення. Мета нашого дослідження — з’ясування ролі електронних навчальних видань як соціальнокомунікаційного явища. Під час проведення досліджень використовувались такі методи: аналіз, індукція, історіографічний — проведено аналіз літературних джерел з проблематики електронних навчальних видань в Україні та світі; синтез, дедукція — зроблено конкретні узагальнення щодо досліджуваного явища; компаративістський — порівняно аналізоване явище з іншими явищами навколишньої дійсності. У ході дослідження доходимо до висновків, що в сучасному швидкозмінному освітньому просторі електронне навчальне видання є повноцінним його компонентом серед інших суб’єктів навчального процесу — викладача та студента, які спілкуються, взаємодіють задля вирішення спільного завдання — отримання знань та формування високодуховної особистості. При цьому ЕНВ набуває новітніх, вкрай необхідних у сучасному освітньому середовищі функцій. По-перше, ЕНВ здійснює науково-методичне забезпечення і педагогічний супровід освітнього процесу. По-друге, ЕНВ чинить істотний вплив на хід і результати навчання, створює оптимальні умови для реалізації потенційних можливостей викладача і студента як активних суб’єктів освітнього процесу. І врешті-решт, ЕНВ акумулює в собі певні функції і студента (спрощуючи навчальний процес методично, темпорально та просторово), і викладача (перебираючи на себе роль функціонального лектора, інструктора, консультанта і контролера, хоча не цілком персоналізованого) та в результаті — істотно змінює і модернізує навчальний процес, що потребує більш глибокого усвідомлення і може бути предметом подальших досліджень.