Повсякдення полонених вояків-українців у таборі Кассіно, Італія очима ілюстраторів таборових видань (1919 – перша половина 1920 рр.)

У статті здійснено спробу візуального представлення основних проявів життя та повсякдення громади полонених старшин-українців у таборі Кассіно, Італія у 1919 – першій половині 1920 рр. Остання посідає особливо місце в історії українського полону в Італії, що було обумовлено як рівнем національної свідомості її членів, так і тими вагомими здобутками у царині культурно-просвітнього життя, які стали можливими завдяки їх морально-громадянській позиції. В умовах таборової ізоляції та майже повній відірваності від національного життя, полонені старшини-українці спромоглись організувати роботу шкіл та освітніх курсів, заснували хор, оркестр і аматорський театр, відзначали національні свята. Більша частина з них була готова надати дієву допомогу УНР у боротьбі з більшовицькою Росією, приєднавшись до складу національної армії. Яскравим виявом національного «я» полонених старшин-українців весь час залишались таборова преса, яка об’єднувала таборян та додавала сил для подолання життєвих негараздів у таборовому повсякденні. Попри всі труднощі її виготовлення – вручну в кількості одного (кількох) примірників кожного випуску таборових видань (журналів «Полонений» і сатирично-гумористичного додатку до нього «Лазароні») – останні ефективно задовольняли попит полонених на інформацію, а крім того виконували надзвичайно важливі в умовах полону організаційно-мобілізаційну та виховну функції. Вже з огляду тільки на саме лише існування таборової «Української громади» мала велике значення не тільки для її членів, але й для усього українського загалу в Кассіно. Її діяльність стала прикладом відданого служіння національній справі, яскравим зразком послідовного обстоювання державно-політичних принципів українського самостійництва.