Філософсько-теоретичне осмислення поняття патріотизму

Актуальність. В умовах російсько-української війни тема виховання патріотизму є не просто нагальною потребою українського суспільства, а й важливою стратегічною метою України.  Порушено та дано короткі відповіді на ключові питання про сутність поняття патріотизму: патріотизм – це природжена якість чи набута вихованням риса? Чи існує патріотизм без етнічної ідентичності? Чи існує взаємозв’язок між патріотизмом і альтруїзмом? Що спільного між патріотизмом і націоналізмом? Чи сумісні націоналізм та інтернаціоналізм, патріотизм і космополітизм? Чи можливо «перевиховати» або якось вплинути на набуті шляхом насильства явища манкуртизму (сучасного «яничарства»)? Яке співвідношення патріотизму і релігії, зокрема християнства? Які шляхи переоцінки нав’язаних стереотипних переконань, почуттів, що склалися внаслідок багатовікового імперського «програмування»? Чи можливо і яким чином консолідувати різнополярне українське суспільство? Мета – філософсько-теоретичне осмислення патріотизму як засобу самозбереження майбутніх поколінь українського народу та обґрунтування важливості його українознавчих досліджень в умовах російсько-української війни. Висновки. Патріотизм однаковою мірою залежить як від природних, так і від виховних чинників, у яких гармонійно поєднуються емоційний та раціональний аспекти людської душі. Наголошено на діяльнісному аспекті патріотизму, при якому відбувається трансформація людських почуттів (любові до рідної країни) у конкретні справи.  Стверджується, що нагальним завданням держави має стати відновлення історичної справедливості в усіх галузях життя, забезпечення рівності громадян перед Законом, тоді повернення довіри до інституту влади своєю чергою сприятиме зростанню поваги людей до своєї держави і зміцненню патріотичних почуттів.