Ж. БОДРІЯР ПРО ФЕНОМЕН ХАОСУ: ДО ПИТАННЯ ПРО ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В ГРОМАДІ

Сучасні реалії буття України, зануреної рф у війну, а також тих країн, які перебувають у стані онтологічної загрози, з новою силою актуалізують проблему, що розгортається у соціальній площині (йдеться про антиномію «хаос – стабільність»). Інакше кажучи, сучасні соціальні катаклізми – COVID-19 і війна – порушили стабільність повсякденного життя. Наявність загрози ядерної ескалації міжнародного конфлікту розширює метафізичні обрії танатологічної та суїцидологічної проблематики, загострення якої здатне зруйнувати усталений порядок цивілізованого світу, що опинився у межовій ситуації. З огляду на зазначене мета даного дослідження полягає у з’ясуванні сутності феномену хаосу та соціальних процесів, похідних від нього – кінець, катастрофа, згідно з філософськими поглядами французького мислителя Ж.Бодріяра. Дане дослідження сфокусовано на актуальній екзистенціальній проблемі перебування людини у межовій ситуації хаосу, детермінованого реальністю танатологічної ситуації, що уможливлює перспективу онтологічної загрози планетарного масштабу, витоки якої містяться, на думку мислителя-інтелектуала Ж.Бодріяра, у нав’язливій ідеї тотального контролю, зреалізація якого призводить до зникнення соціального та заміщенні реальності ілюзією, у т.ч. навіть ілюзією безпеки як фундаментальною засадою спас-економії, що чітко спостерігається в ідеології рф, яка ґрунтується на споживанні катастрофи у повсякденному житті. У подальшому усвідомлення фахівцем із соціальної роботи того, що хаос – не Кінець усього (радше означити цей феномен як кінець старого порядку, трансформованого у безладдя, прикладом якого може слугувати аномія), а – Початок нового упорядкування, безпосередньо сприятиме досягненню ефективних результатів у його професійній діяльності в громаді, зокрема, у напрямі мінімізації/подолання наслідків аномії як різновиду хаосу.