Проєктне управління високотехнологічними підприємствами оборонно-промислового комплексу в умовах воєнного стану та повоєнної трансформації

У статті розроблено науково-методичний підхід до проєктного управління високотехнологічними підприємствами оборонно-промислового комплексу в умовах воєнного стану та повоєнної трансформації. Автор обґрунтовує необхідність переходу від інертних моделей до стратегії “планування на випередження” (“proactive planning”), де економічна стійкість стає невід’ємною частиною національної безпеки. Метою статті є розроблення та обґрунтування науково-методичного підходу до проєктного управління високотехнологічними підприємствами оборонно-промислового комплексу в умовах воєнного стану та повоєнної трансформації, що базується на інтеграції ризик-орієнтованого аналізу логістичних процесів із сучасними механізмами корпоративного управління для стійкого ресурсного забезпечення системи безпеки та оборони України. Наукова новизна підходу полягає у синергії кількісного оцінювання ймовірностей відхилень із якісною трансформацією корпоративних структур оборонно-промислового комплексу. Особливу увагу приділено методу управління виробничою кооперацією на основі оцінювання ризиків за допомогою функцій Лапласа. Цей математичний інструментарій дозволяє розраховувати ймовірність зриву термінів постачання критичної елементної бази, двигунів та інших комплектувальних, що не виробляють в Україні. Застосування запропонованого підходу дає змогу керівникам оборонних проєктів формувати “зважені” плани ресурсного забезпечення та мінімізувати часові й вартісні розриви. Встановлено, що ключовим фактором успіху є впровадження Корпоративної системи управління проєктами, адаптованої до специфіки оборонного сектору. Доведено, що найбільш стійкою структурою управління в умовах війни є вертикально- та горизонтально-інтегровані концерни, які забезпечують замкнені технологічні цикли. Такі об’єднання дозволяють максимально ефективно використовувати обмежені державні ресурси. Результати дослідження підкреслюють, що ефективність ресурсного забезпечення безпосередньо залежить від обраної моделі корпоративного управління. Важливим етапом трансформації визначено створення прозорих механізмів управління через формування Наглядових рад та укладання акціонерних угод. Це створює інституційну основу для залучення іноземних інвестицій та технологій. Запропоновано практичні кроки щодо створення спільних підприємств із глобальними оборонними корпораціями, такими як “Rheinmetall” та “BAE Systems”. Інституційна форма кооперації визначена як вирішальний фактор успіху діяльності високотехнологічних підприємств оборонно-промислового комплексу. Упровадження розробленого науково-методичного підходу забезпечить технологічне лідерство України через конвергенцію науки, ІТ-сектору та реального бойового досвіду, надасть можливість розробити комплексну дорожню карту для посилення операційної стійкості оборонної промисловості в умовах воєнного стану.