Глобалізм і нова епоха воєн: від світового порядку до асиметрії безпеки

Сьогодні глобалізм означає не лише інтеграцію, а й взаємопроникнення ризиків, де інформаційна, енергетична, економічна, технологічна та когнітивна залежності стають інструментами впливу у світовій боротьбі за владу. Розпад традиційного “світового порядку” та посилення асиметрії безпеки створюють умови, у яких держави змушені реагувати не лише на військові, а й на системно-гібридні загрози, що охоплюють політичний, економічний, інформаційний і технологічний виміри. російсько-українська війна стала найяскравішим проявом постглобалістської епохи, у якій руйнуються уявлення про стабільність міжнародної системи безпеки. Агресія росії проти України оголила кризу глобальних інститутів, продемонструвала безсилля ООН і Ради Безпеки, зруйнувала міф про “невідворотність миру” у взаємозалежному світі. Війна показала, що глобалізм, замість створення єдиних правил співіснування, породив мережу залежностей, яку агресори навчилися використовувати як зброю шляхом енергетичного шантажу, інформаційних операцій, технологічної ізоляції та економічного тиску. Отже, головна мета статті – детально дослідити трансформацію поняття “глобалізм”, визначити його трансформацію впродовж історичного шляху та вплив на “світовий порядок”, стан безпеки у світі, а також визначити основні шляхи зменшення негативних впливів глобалістичних тенденцій та лідерів-глобалістів на Україну сьогодні. Основними результатами статті є те, що в ній: досліджено появу та історичну трансформацію поняття “глобалізм” (globalism), а також сформовано хронологічну таблицю формування цього терміна; сформовано низку факторів, які демонструють схильність до поступок або обережної політики у протистоянні з лідерами-глобалістами; розкрито та узагальнено основні терміни, що пов’язані з тематикою глобалістики у сфері світової та національної безпеки; розкрито основні етапи шляху від “світового порядку” до “асиметрії безпеки”; визначено основні характеристики ролі глобалістичних лідерів у світовому безпековому середовищі. Матеріали статті можуть бути корисними військовим теоретикам та практикам, які займаються розробленням стратегій сучасного ведення війни; аналітикам у сфері безпеки та оборони, які досліджують трансформацію збройних конфліктів; дослідникам у галузі формування філософії війни, військової історії та міжнародних відносин; політикам і військовим керівникам, які формують оборонну політику та військові доктрини.