Рецензування як чеснота, або чим зацікавити рецензента

У статті на основі публікацій останніх кількох років коротко розглянуто основні відомі моделі організації рецензування статей у наукових періодичних виданнях. У зв’язку з цим описано можливі способи і шляхи заохочення та стимулювання рецензентів наукових праць. Наголос зроблено на важливості, складності, неоднозначності і волонтерському характері праці рецензента наукового журналу. Описано можливості надання допомоги рецензенту у вигляді певних інструкцій та анкет. Показано, що попри всі заклики оплачувати цю роботу, пріоритетними формами заохочення рецензентів залишаються нематеріальні. Основою їх є забезпечення для науковця-рецензента можливості підтвердити факт рецензування статей для журналу, бажано у вигляді запису у віртуальному профілі. Це уможливлює верифікацію інформації про факт рецензування без оприлюднення відомостей щодо конкретних статей і результатів рецензування. Також за результатами онлайнового опитування редакційних підрозділів періодичних видань, які беруть участь у Програмі підтримки журналів НАН України, показано, що навіть нематеріальні методи заохочення і стимулювання рецензентів застосовуються недостатньо. Наприклад, із 41 журналу лише третина запровадила хоч якісь заходи із заохочення рецензентів, переважно це листи-подяки від редакційної колегії та сертифікати рецензента. Попри загальносвітові тенденції, дев’ять журналів із тих, що надсилають рецензентам листи з подякою від редакційної колегії, не вважають це формою заохочення, як і один журнал із тих, які надають сертифікати рецензента. Водночас без будь-якого стимулювання досить багато науковців в Україні систематично виконують роботу рецензентів для вітчизняних наукових журналів, значна кількість яких входить до наукометричних баз Web of Science та Scopus. Це засвідчили переліки рецензентів, поданих до ВД «Академперіодика» НАН України за результатами 2024 і 2025 рр. Викладене обґрунтовує необхідність активізації роботи як з видавничими підрозділами, так і з потенційними рецензентами, а також актуалізує питання врахування праці рецензента під час оцінювання ефективності його наукової роботи.